А також людиною з твердою проукраїнською позицією і брав активну участь у діяльності українських громад. Спілкувався з Костомаровим та Кулішем, писав статті для часопису “Основа”.

Ще у Полтаві у 60-х рр.. долучився до розвитку української освіти, створював і видавав книжки для недільних шкіл. Саме за це – «малоросійську пропаганду» і більше – за «присвоєний» йому хибний заклик «різати панів» – у 1863 році без суду та слідства його заарештували і вислали у Вологду, а один з написаних творів конфіскували.

І саме за українство – вже після смерті – його творчість була під забороною до 80-х років 20 сторіччя.

«Наш націоналізм зв’язується з свободою» – пише він у 1875 р.

Не стало Олександра Яковича Кониського 29 листопада 1900 року. Він був «речником, будівничим і пророком національної ідеї», – як пише про нього один з дослідників.

Його “Молитва за Україну”, музику до якої написав Микола Лисенко, стала духовним гімном, який живе без малого вже півтора століття.

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Валентина Одиниця