Хто замість нього зможе потягнути юридичну сторону впровадження церковного законодавства в області?

Ці та інші питання обговорили з головою Вінницької ОВА 2015-2019 років, головою ГО «Ми — Вінничани» Валерієм Коровієм.

– Валерій Вікторович, ви були очевидцем становлення Помісної церкви в Україні. Минуло п’ять років, і ми нарешті маємо закон, який врегульовує питання ПЦУ та всіх інших церков, похідних від РПЦ. Всі знають про цей закон, але навіть серед священників немає чіткого розуміння алгоритму дій, що потрібно робити, коли закон увійде в дію. Яка роль тут священників, релігійної громади, органів місцевого самоврядування і окремо вірян?

– Це надзвичайно серйозне питання. До речі, закон називається «Про захист конститу­ційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Він набрав чинності 23 вересня поточного року і увійде в дію 23 червня 2025 року. Основна його частина стосується так званих афілійованих осіб — це ціла низка релігійних організацій Української Православної Церкви, які мають визначені ознаки приналежності до російської православної церкви.

Під час моїх зустрічей з багатьма людьми: юристами, адвокатами, священнослужителями, простими вірянами, держслужбовцями – на запитання про цей закон всі відповідають, що чули про нього, але ніхто не читав… Лише Ігор Салецький — колишній начальник управління з питань релігії Вінницької ОДА відповів, що вичитав закон до останньої крапки. Більш ніхто. Але ж це надзвичайно важливий фундаментальний закон, він буде впливати не лише на систему релігійних взаємо­відносин, але й на суспільно-політичну ситуацію по всій Вінницькій області. Тому органи місцевого самоврядування, державні інституції, громадянське суспільство мають зробити все, аби планомірно підготуватися до нових вимог.

– Вінницька область була серед лідерів релігійних громад УПЦ (колишніх МП). Чи змінилася статистика з прийняттям нового закону? Якщо ні, то чому, на вашу думку?

— У Вінницькій області станом на 1 травня ми маємо загальну тенденцію до зростання релігійних організацій Православної Церкви України. Таких уже 587 релігійних громад, які мають юридичну особу. І 524 релігійних громади Української Православної Церкви, які потенційно можуть бути визнані як афілійовані особи до РПЦ. А є ще 316 релі­гійних громад УПЦ поза реєстрацією, які не мають статусу юридичної особи. Вони мають визначитися, в якому статусі будуть знаходитись.

– То вони також підпадають під дію закону?

– Так. У цьому законі всього-навсього п’ять статей. 2/3 цього закону — це прикінцеві та перехідні положення реалізації даного закону, найважливіші безпосередньо торкаються внесення змін і доповнень до таких законів, як Кодекс адміністративного судочинства, базовий Закон «Про свободу совісті та релігійні організації», якій був прийнятий у 91-му році. Саме це законодавство має кардинально змінити сутність підходів реалізації державної політики з питання релігійних організацій в Україні. Ну, по-перше, в законі чітко заборонена діяльність РПЦ як такої. Ви скажете, що в Україні і так немає зареєстрованої російської православної церкви. Але є Українська Православна Церква. Вона має ознаки так званої афі­лійованої особи до російської православної церкви. Із пресконференцій, публічних виступів ми чуємо, що представники УПЦ стверджують, що в них немає в статуті посилання на РПЦ. Так, дійсно, але це одна із п’яти ознак, яка підпадає під поняття афілійованої особи. Але є ще інші ознаки, зокрема згадка в статуті ро­сійської православної церкви про УПЦ. Так от, у статуті РПЦ є окремий розділ про діяльність Української Православної Церкви. Там також вказується на вищий церковний суд, де є УПЦ. Більше того, в статуті передбачено право російської православної церкви затверджувати окремі рішення УПЦ, наприклад, як предстоятеля Української Православної Церкви. Ще одна ознака — делегування повноважень відносно виготовлення церковного мира. Це і вплив на адміністративні процедури. Якщо проаналізувати статут РПЦ, ви там побачите чимало інструментів впливу на УПЦ, як із точки зору офіційних підходів, тобто документальних, так і канонічних, що стосується освячення, визнання і так далі.

– То зараз органи місцевого самоврядування повинні володіти інформацією, які церкви у громаді і як далі з ними вчиняти?

— Ми бачимо, що органи місцевого самоврядування самоусунулись від цього процесу. От, наприклад, нещодавно були в Тульчині. Там у місті лише одна церква ПЦУ, ще одна в селі і десь на території кладовища. Натомість у центральному соборі, де ще донедавна правив Іонафан, який зараз у Кирила, ніяких змін не відбулося.

Тому підкреслюю, що органи місцевої влади вже сьогодні повинні змоделювати ситуацію, яка буде відбуватися після 23 червня 2025 року. А законом визначена процедура, відповідно до якої Державний комітет з питань релігії буде складати реєстр всіх релігійних організацій, які мають ознаки афілі­йованої особи. І у випадку такої наявності орган з питань релігії буде звертатися до парафії з вимогою привести у відповідність свою діяльність. Зверніть увагу, не документи, а вимоги щодо діяльності. У випадку відмови буде звернення до суду, причому слід звернути увагу, що законодавець передбачив, що першою інстанцією таких позовів буде Апеляційний адміністративний суд. Наступний суд — Верховна палата Верховного суду, це фактично буде касація. Якщо враховувати час на подання апеляції і оскаржень, то судовий процес може тривати до трьох місяців. А не так, як у випадку з релігійною громадою ПЦУ у Вороновиці, де суди тривають понад 5 років і люди не можуть зайти у свій храм, а тиснуться у маленькій кімнаті палацу Можайського…

Коли буде рішення суду по новому законодавству, то одразу будуть вчинені певні правові дії. Якщо орган місцевого самоврядування надав землю в оренду, то цей договір оренди буде вважатися нікчемним. Усі угоди, наприклад, з обленерго, теж скасовуються. Блокуються рахунки, реєстрація. За грубе порушення закону Рада національної безпеки та оборони також може вводити санкції — аж до конфіскації майна. Адже бачимо, що часто церковне майно перейшло в приватні руки, наприклад, священника. Це масове явище у Вінниці, на жаль…

Зрозумійте, якщо пустити цей процес на самотік, то люди самі почнуть втручатися у ці процеси, і тоді можливі конфлікти та загострення криміногенної ситуації. Тому вже сьогодні потрібно проводити роз’яснювальну роботу зі священнослужителями, вірянами. Пояснювати у формальний та неформальний спосіб наслідки дії закону.

– А хто може провести ревізію таких парафій?

– На сьогоднішній день реєстр всіх релігійних організацій, які мають юридичну особу, і ті, які не мають юридичної особи, веде комітет з питань релігій — центральний офіс, і управління з питань релігій в ОДА.

23 червня 25-го року орган з питання релігій повинен скласти новий реєстр, де будуть вказані і релігійні організації, які мають ознаки афілійованої особи з російською православною церквою. А також на рівні конкретного села кожен мешканець може звернутися до органу з питань релігій на предмет перевірки тієї чи іншої парафії.

— Окрім юридичного аспекту, накладається і кано­нічний, як тут?

– Вселенським патріархатом був наданий Томос лише Православній Церкві України, більше нікому. Тому якщо парафії будуть проводити богослужіння поза межами Православної церкви України, то така діяльність буде мати ознаки сектантства.

– Одним із найбільш фахових осіб на Вінниччині із релігійних питань був Ігор Салецький, але вже місяць, як його перевели на іншу службу. Чи не навмисно це було зроблено? І хто замість нього зможе потягнути юридичний бік впровадження дії нового закону в області?

– Ну, по-перше, відносно Іго­ря Салецького, то більше місяця тому його дійсно призначили керівником державного підприємства «Святогірський монастир». За цей короткий час відбулися надзвичайно позитивні зрушення, вже є гарні відгуки про його нову роботу в дуже непростих умовах. З його приходом вперше військові капелани спільно з монахами почали проводити богослужіння, тут зазвучала молитва українською мовою! Вірю, що ці процеси позитивно вплинуть на загальну ситуацію у Донецькому регіоні. І нехай це за 20 км від бойових дій, але український дух там дуже позитивно сприймається.

Я також глибоко переконаний, які б не приймались рішення, без фахової кадрової підготовки вони приречені на невдачу. Тому цілком очевидно, що дуже багато в цій частині буде залежати від того, хто найближчим часом займе посаду начальника управління релігій обласної державної адміністрації. Переконаний, фахові люди є!

Спілкувалася
Людмила ПОЛІЩУК