Здавалось би, ти маєш страховий стаж 35, 40 чи 45 років. Усі ці роки важко працював. Отримував зарплатню, яку тобі визначила держава. Скажемо прямо, не завжди справедливо.

Але такі правила, і ти їх приймав. І зі своєю чесно заробленою пенсією 3370 грн ідеш на «заслужений відпочинок». В лапках тому, що заслужено відпочити на ці виплати від держави тобі не вдасться. Щоб вижити, тобі доведеться зранку до вечора працювати: город, дача, кури, кролі, кози, свині та корова. Аж поки не винесуть ногами вперед.

І байдуже, що офі­ційно порахований прожитковий мінімум уже більший семи тисяч. Хочеш справедливості — іди до суду. Але, якщо ти не прокурор і не суддя, нічого тобі там не вигорить, на тебе «правові колізії» не розповсюджуються. Бо тільки прокурор у судді може вимагати зарахувати йому до страхового стажу навчання у виші. При тому, що він уже не рахується для всіх українців по закону від 2004 року.

Звісно, що суддя приймає рішення на користь прокурора. Бо перед цим сам незаконно втановив собі пенсію «на рівні зарплати». Ось так і з’являються у нас 42-річні прокурори із пенсією по вислузі років у межах 65000 гривень на місяць. Тут дійсно вже й інвалідом можна не бути.

Мене у цих прокурорських, суддівських та мсеківських схемах найбільше вражає зневага, з якою вони ставляться до простих українців, які на свої податки утримують всю цю, як виявилось, далеку від законності команду. Хіба ж у них йокне щось, коли муніципальна полі­ція викручуватиме руки бабі з букетиком хризантем і десятком горіхів біля супермаркету?.. А вона лише хоче купити пів буханки хліба…

Цю іржу треба зчищати. І не чекати два роки, аби ВВ внесла поправку до закону, який чітко повертатиме народу все вкрадене у нього майно і гроші та ще й пеню «за користування». Тоді у нас всіх будуть справедливі пенсії, і у суспільстві буде закон один для всіх. Без всяких паралельних реальностей та «юридичних колізій» на руку держслужбовців та нардепів.

Анатолій Жучинський