В історію з такою високою посадою можна або увійти, або вляпатися!
Митрополит Онуфрій втратив свій шанс увійти в історію, коли не прийшов на Об’єднавчий Собор. А міг би стати 1-им Предстоятелем Об’єднаної Православної Церкви України! Міг би своїми руками отримати Томос для України і Української Церкви! Бо з такою кількістю єпископів (і голосів відповідно) він не лише би став Предстоятелем, але і в Синоді ПЦУ сформував би «монобільшість» зі своїх!
І ми б це прийняли! Їм добре, бо їх очільник! Нам добре, бо це уже очільник дійсно Української Церкви, незалежної від москви!
І можна було навіки поставити крапку у претензіях росії на Україну через Церкву!
Та і взагалі забути в Україні за протистояння між православними! Можливо, саме для цього його Господь і тримав на цім світі!
Але між долею свого народу і Церкви, з одного боку, та москвою і кремлівським шефом, з іншого, він вибрав шефа, а не свій народ. «Мойсей» з нього вийшов так собі, китайська підробка.
Все решта — загравання з рашистами, шоколадки оркам, невставання в Раді, диякон Вадімій і управ Паканіч, ослине «стаяніє в істінє і чістатє» масковскай вєри — це просто закономірне поступове вляпування в історію!
Саме таким боягузом, який зрадив своїх дітей на користь свого шефа, його історія і запам’ятає!
Коли вам будуть розказувати байки про те, який Онуфрій патріот і як він любить Україну, вказуйте навіть не на його невставання у Раді, а на його порожнє місце на Об’єднавчому Соборі і війну, якої могло не бути, якби..!
Іноді люди врізаються в пам’ять не через великі діла, які вони зробили, а через діла, які так просто було зробити і це б змінило хід історії! Але вони пройшли мимо, як левит і священник у притчі про самарянина…
Переважно мудрість приходить з роками. Але інколи роки приходять самі!
Роман Грищук
