Можливо найпоширеніша помилка в розумінні цих слів полягає в неправильній інтерпретації ситуації загалом. Хтось може подумати, що навколо Ісуса, що вперше проповідує, зібралися смиренні християни з опущеними до низу очима. І Він, ніби підбадьорюючи їх, надихає їх словами про те, що вони сіль землі і світло світові!
Але це не так. Насправді довкола Ісуса зібралися правовірні юдеї, яким він цитував писання, випереджаючи ці цитати словами: «Ви чули що сказано…» Ці самі юдеї і без Ісуса чудово знали, що вони – обраний Богом народ, що вони – сіль усієї землі і світло світові, що гине у гріхах. У свою чергу, Спаситель ставить під питання ці загальноприйняті установки:
«Ви – сіль землі…Але що це за сіль, яка перестала бути солоною? Ви – світло світу… Але що ж це за світло, яке виявилося наглухо закрите ковпаком?»
І в цьому Спаситель б’є в серце юдейської проблеми. Іудеї, мислячи себе обраними, замість того, щоб нести світло у світ, наглухо відгородилися від світу, щоб не забруднити свою «світлість». Іудейська релігія тих часів забороняла спілкуватися навіть із самарянами. Саме цим пояснюється здивування учнів, які бачать свого Учителя, що говорить із самарянкою.
Сіль землі, що пишається своєю «солоністю», але втратила свої властивості, силу солити. Христос прямо каже, що така сіль «ні до чого непридатна, як хіба викинути її геть на зневажання людям!»
Ці слова Спасителя залишаються актуальними і сьогодні.
З одного боку урочисте: «Церква – стовп та утвердження істини!» З іншого боку, церковна заборона на миття в одній лазні з євреями та переосвячення приміщень після молитви своїх релігійних опонентів. Нічого не нагадує?
Архімандрит Софроній
