9 днів, як тебе немає. 9 днів, як ти не пишеш і не дзвониш. 9 днів, як зупинилось твоє і моє серце.
Помоліться сьогодні за Андрія. пробачте йому, якщо він завинив перед вами, щоб душа його була спокійною.
Одного разу ми сиділи, молились разом. я розплющую очі і бачу, як Андрій просто посміхається і щось шепоче. я запитала, чи може він поділитися, про що думав.
А: «ми оце почали молитися і я зрозумів, що не знаю молитви. тому я просто попросив у Бога вибачення і подякував за тебе, а потім відчув себе таким щасливим, наче мала дитина, яка обійняла хмаринку».
Зараз, кохання моє, ти можеш обіймати усі хмари небес. і я сподіваюсь, що ти сидиш там з такою ж посмішкою, як і тої ночі. кохаю назавжди.
Тетяна Білинець