Свого часу кінотеатр був не лише архітектурною окрасою, але й своєрідним культурним центром Немирова. Потрапити в часи аншлагів на престижні 16-18 місця кінотеатру вважалося за велику честь.

Тепер це, без перебільшення, руїна. Зовнішній стан будівлі ще терпить критику, проте всередині суцільний жах… Як за роки незалежності немирівській районній владі вдалося так жорстоко і так не по-господарськи ставитися до майна, яке належить до спільної власності територіальних громад району?.. Дуже хочеться вірити, що компетентні органи дадуть цьому правову оцінку, а посадові особи будуть притягнуті до відповідальності.

Правда про розтрощений стан кінотеатру розкрилася тільки після того, як депутати районної ради на своїй сесії прийняли рішення про передачу його у власність Немирівській об’єднаній територіальній громаді. Звичайно, прорекламувавши цей акт як прояв поблажливості до об’єднаної громади. Ну, а далі за процедурою приймання на баланс майна спеціалістами міськради комісійно було проведено обстеження стану будівлі кінотеатру. Побачене гнітило: панельні плити стелі глядацького залу лежать на підлозі, зруйновані стіни, потрощені стільці, побиті вітражі, вікна, зірвана електропроводка, вирвані плафони, демонтовані радіатори… Як таке могло статися із «Іскрою», яка розташована поруч із приміщенням районної адміністрації і районної ради?.. Адже це справа не одного дня чи місяця! Невже ніхто не бачив, не чув і не знав, що коїться? Або, можливо, робив вигляд, що не бачив?

В аналогічному стані були прийняті раніше грязелікарня та колишнє неврологічне відділення Немирівської ЦРЛ. Складається таке враження, що районна рада не те що не переживала за ці приміщення, але й навіть забула про їх існування…

На черзі передача спорткомплексу. Не приведи Боже і його спіткає така доля!

Те, що кінотеатр знаходився у сфері інтересів чинної влади, можна прослідкувати ось по чому. Спочатку кіномережа перестала демонструвати фільми, потім приміщення почали здавати в оренду під магазини та проведення весіль, деякий час вестибюль був своєрідним торговим центром для ромів з одеського «7 кілометра», а потім приміщення закрили і кілька років воно стояло пусткою. Звичайно, законним власником його залишалася Немирівська районна рада. Що там усередині творилося – не знав ніхто, бо все було приховане за сімома замками.

– Свідком одного задуму ми вже були, – розповідає міський голова Віктор Качур, – райрада здала кінотеатр у довгострокову оренду підприємцю з Вінниці, який нібито мав обладнати там культурно-розважальний центр. Заради такої корисної для міста справи підприємця навіть звільнили на рік від орендної плати, щоб він витратив ці кошти на ремонт «Іскри». Проте через рік орендар, не зробивши ніякого ремонту, від кінотеатру відмовився.

Варто зазначити, що міська рада неодноразово, починаючи із 2006 року, зверталася у районну раду з пропозицією про передачу кінотеатру. Планували розмістити там будинок дитячої та юнацької творчості, студію звукозапису, зал для занять танцювально-хореографічних гуртків, однак районна рада дозволу не давала. Мабуть, мала якісь інші задуми.

На запитання, яка доля чекає кінотеатр надалі, міський голова Віктор Качур відповів так:

– При передачі приміщення у нас не було ніяких ілюзій щодо його технічного стану, сподівалися все ж таки прийняти кінотеатр, але отримали пам’ятник безгосподарності та безкарності районних чиновників. Але треба щось робити. Проведемо громадські слухання і вирішимо, як нам діяти далі. І, насамперед, тому, що в такому стані кінотеатр псує загальний вигляд центральної площі. Роками гості міста та й багато місцевих громадян думають, що кінотеатр належить міській раді. Це не так. Сподіваюся, що влада та громадськість відповідально поставляться до цієї справи і приймуть рішення в інтересах всієї громади Немирова.

Людмила КОЛІСНИК