Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями
Його війна почалася з Майдану
Андрій Романюк був активним учасником Революції гідності на столичному Майдані, а у 16 добровільно долучився до війська. Боронив Батьківщину у складі батальйону «Айдар» у зоні АТО. Під час Великої війни у званні молодшого сержанта командував відділенням ударних безпілотних авіаційних комплексів 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ». Захищав Київ, брав участь у важких боях на сході та півдні країни.
Загинув воїн при виконанні військового завдання 28 жовтня на Донецькому напрямку.
За проявлені мужність та героїзм Андрій за життя отримав кілька нагород, серед яких і відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
«За період повномасштабної війни Андрій кілька разів отримував важкі поранення, але завжди намагався якнайшвидше повернутися на передову. Окрім виконання бойових завдань, у 49-му батальйоні він ще й опікувався підготовкою нових екіпажів ударних дронів. Побратими переконують, що його справа житиме, адже знаходиться в умілих руках кількох десятків воїнів, яким устиг передати свої знання, – каже близька подруга воїна Аліна. – Під час того трагічного бою Андрій рятував життя поранених і лише потім звернувся по медичну допомогу сам. Виявилося, що уламок прошив йому грудну клітку, і зарадити лікарі вже нічим не змогли…»
Загинув воїн з Буші
Чергова сумна і страшна звістка сколихнула Ямпільщину: загинув військовослужбовець ЗСУ Олександр Матковський. Військовий загинув внаслідок ДТП під час виконання бойового завдання 30 жовтня в районі н. п. Богородичне Донецької області.
Олександру було лише 34 роки. А він вже так багато зробив, так багато пройшов! Народився 2 квітня 1999 року в с.Буші. У Крижопільському професійному училищі здобув спеціальність плиточника-облицювальника. Повернувся у Бушу, працював на різних посадах у будівельній бригаді місцевого сільгосптовариства. Потім подався будівельником до м.Києва. З грудня 2023 року обороняв Україну від окупантів. Його життя обірвалось на одному з найнебезпечніших напрямків фронту — в районі нп.Богородичне Донецької області, де точаться важкі бої, де не вщухають ні на хвилину ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту нашої нації.
У Гайсині попрощалися із загиблим захисником Валерієм Слободянюком, 1977 року народження
Службу проходив солдатом у роті охорони Гайсинського РТЦК та СП, згодом був відкомандирований до 59 ОМБр для стримування ворога у зоні бойових дій, на посаді стрільця- санітара.
З 25 січня 2023 року зв’язок із захисником обірвався на Донеччині. З того часу вважався зниклим безвісти за особливих обставин.
Протягом одного року і 9-ти місяців родина жила у невідомості, але 29 жовтня цьогоріч судово-медична експертиза встановила, що наш земляк таки загинув 25.01.2023 року, неподалік від населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
У стрільця залишились дружина, двоє синів, онуки.
У Райгородській громаді попрощалися з Ярославом Чаплінським
Захисник народився 15 серпня 1997 року в селі Ометинці.
10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в Курській області загинув старший лейтенант та командир взводу ДШВ.
У Чечельницькій громаді попрощалися із багатодітним батьком-воїном, захисником Василем Острінським
Народився 13 січня 1991 року. Мобілізований 28 грудня 2022 року. Був солдатом в/ч А 7038.
Батько трьох маленьких дітей мужньо захищав країну на Луганському напрямку, за що був нагороджений орденом «За мужність».
«Чесний, відданий, справедливий»,— так говорили про героя друзі.
Помер 24 жовтня у Запорізькій міській багатопрофільній клінічній лікарні №9. Поховали Василя Острінського 29 жовтня в Чечельнику.
У небесну вись злетіла душа ще одного воїна
- Тараса Більмака, 31 грудня 1992 року народження, жителя селища Томашпіль.
Молодший сержант Більмак Тарас Юрійович призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Тульчинського РТЦК та СП, служив командиром відділення зенітно-ракетного взводу 2 стрілецького батальйону.
2 листопада 2024 року, під час заходу групи на бойове чергування, внаслідок артилерійського ворожого обстрілу, в районі населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області захисник загинув.
У Томашпільській громаді оголошено дводенну жалобу
Тут у вічність проводжають Анатолія Сакала, 14 жовтня 1991 року народження, жителя села Горишківка. 2 листопада, на 34 році життя, згасла його життєва зірка.
У Тростянецькій громаді попрощалися із загиблим героєм Романом Кушніром
Народився Роман 13 березня 1987 року в селі Китайгород. Навчався у Савинецькій школі, Вінницькому національному аграрному університеті.
Був солдатом в/ч А4349. Навідник 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. 18 жовтня 2024 року Роман Кушнір прийняв останній бій поблизу населеного пункту Плехово Курської області рф.
Вінницька громада прощалася з полеглими захисниками
Дмитро Холя брав участь у військових діях в ООС у складі 59-ї ОМБ імені Якова Гандзюка. Там же зустрів повномасштабне російське вторгнення. Пройшов найгарячішими шляхами Херсонщини, Миколаївщини, Луганщини та Донеччини. Під останнім населеним пунктом воїн, на жаль, зазнав поранення. Це сталося у липні цього року. Далі на нього чекало тривале лікування та реабілітація. Втім, попри гарний медичний прогноз, життєві сили Дмитра вичерпалися. Він відійшов у вічність 1 листопада.
Чоловік народився у Донецьку, звідки разом із родиною був змушений евакуюватися на початку російської агресії у 2014 році. Тоді разом із ДонНУ імені Василя Стуса, де працювали мати та батько, переїхав до Вінниці.
«На батьківщині ми всі опинилися у чорному списку окупантів за свою проукраїнську позицію. В подальшому вони зруйнували і наш дім. Але не нашу волю, – розповідає мати Небесного Воїна Тетяна Павлівна. – Дмитро всією душею любив Україну. І цю любов проніс через усе життя, намагаючись глибше пізнати її історію, культуру та мову. Для цього вже у Вінниці вступив і закінчив факультет філології Донецького університету. А згодом заради захисту рідної землі долучився до війська».
Владислав Гук воював у лавах 59-ї окремої бригади імені Якова Гандзюка. Свій останній бій прийняв 26 жовтня поблизу села Калинове Покровського району Донецької області. Йому було 25 років.
«Владислав був надзвичайно життєрадісною та доброзичливою людиною. Він заряджав усіх своєю енергією та оптимізмом. Мав чимало друзів, яких любив та якими дорожив. З багатьма із них поділяв і своє захоплення футболом, – розповідає мати полеглого Героя Оксана. – А для нашої сім’ї був мужнім плечем, за яким я та донька почувалися тендітними дівчатками. Владик оберігав нас та жалів, робив усе, щоб були щасливими…»
Юрій Мартинюк мобілізувався до війська цьогоріч узимку. Після навчання у Великобританії став до лав батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї ОМБ імені Якова Гандзюка. Був гранатометником, а згодом освоїв ще й справу оператора безпілотника. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. На жаль, 27 жовтня під час стримування ворога на позиції у Покровському районі воїн потрапив під масований артилерійський обстріл. Поранення Юрія виявилося смертельним.
Анатолій Тимчук свій бойовий шлях розпочав ще у 2014 році у зоні проведення АТО. Як медик рятував життя пораненим, допомагав вивозити полеглих. А у 2023 році майор медичної служби знову повернувся на фронт. Виконував бойові завдання у лавах окремої стрілецької бригади особливого призначення «Шторм». Життя воїна обірвалося 24 жовтня на Харківщині.
Попрощалися із Сергієм Банітом та Олександром Ступаком
Сергій Баніт воював у лавах 36-ї ОБМП імені контр-адмірала Михайла Білинського, а згодом як службовець 8-го окремого батальйону роти охорони був прикомандирований до 129-ї Об ТрО. Загинув молодший сержант 24 жовтня на Сумщині.
Олександр Ступак воював на посаді стрільця-снайпера у 77-й ОАБ. Захищав Батьківщину на Харківському напрямку. В одному з боїв у Куп’янському районі отримав важке вибухове поранення. Воїн відійшов у вічність 22 жовтня.
Олексій Попов був стрільцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Став на захист Батьківщини цьогоріч. Воював із ворогом на Донецькому напрямку. Загинув при виконанні бойового завдання 22 жовтня в районі міста Покровськ. Оборонцю було 34 роки.
13.08.2022р. під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України в смт Зайцеве Донецької області загинув старший сержант ЗСУ, інструктор навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, житель с. Івча — Іванцов Олександр Петрович.
Олександр народився у с. Івча Літинського району 6 вересня 1970 року. Після закінчення місцевої школи у Олександра розпочалось самостійне доросле життя. Після проходження служби в армії працював у системі виконання покарань. Потім у державній охороні МВС. Згодом — механізатором у господарстві с. Івча. Був одружений, разом із дружиною виховували сина.
Наш захисник був життєрадісною, доброзичливою, щирою людиною. Мав працьовиті руки, не боявся важкої роботи, був надійною підтримкою та опорою для своєї родини.
Більше двох років у невтішному горі дружина Ірина Василівна чекала повернення коханого чоловіка, який до цього часу вважався безвісти зниклим.
Церемонія прощання відбулась 30 жовтня в с.Івча.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК
