Вони наші біль і гордість! Хмельниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Останнє завдання Воїна

У Шепетівці живим коридором зустріли воїна «на щиті» Андрія Папаша, який загинув на Покров­ському напрямку.

Андрій Папаш народився 19 лис­топада 1979 року в Шепетівці. На захист країни став у липні 2024 року. Після проходження підготовки вирушив на виконання бойових завдань у Донецьку область.

«Він придбав парадну форму, вже коли був на передовій, готувався до параду на честь Перемоги…» — розповіла дружина Героя. Їй він востаннє зателефонував 5 жовтня. Ввечері Андрій написав, що йде на завдання. Воно стало останнім для Воїна. У Героя залишились дружина та діти.

Провели в останню земну дорогу

У Славуті провели в останню земну дорогу захисника Артема Бебиха. Життя бійця обірвалося у населеному пункті Садове Херсон­ської області.

Народився Артем Бебих у селі Токарівка, що на Херсонщині, на­в­чався у Херсонському морехідному училищі. Паралельно здобував освіту в Одеській морській академії на заочній формі навчання. У травні 2024 р. Артем мобілізувався до ЗСУ. Службу проходив у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів однієї з військових частин.

Старший брат Артема Сергій також захищав нашу країну та брав участь в АТО, але, на жаль, загинув у 2016 році.

У Героя Артема Бебиха залишилася мама. Йому назавжди 45.

Невгамовний біль втрати

Ганнопільська громада попрощалася 1 листопада з воїном Олек­сандром Марчуком. Він за­гинув 23 жовтня на Харківщині.

Народився Олександр Марчук 17 червня 1978 року у селі Досін.

Отримавши повістку 20 квітня 2023 року, Олександр став на захист країни, був командиром від­ділення в одній із частин Національної гвардії України. У полеглого 46-річного захисника залишилися мати, сестра та племінники.

До дня народження не дожив

У Старокостянтинівську громаду повернувся «на щиті» 43-річний Герой Михайло Салівон. Він загинув у Донецькій області.

Михайло Салівон поліг за два тижні до свого дня народження… 9 листопада йому ма­ло би виповнитись 44… Віч­ний спочинок воїн знайшов на кладовищі у селі Пашківці.

Бойовий шлях Героя

«На щиті» додому повернувся старший солдат Олександр Гордий, кулеметник механізованого від­ділення.

Олександр Віталійович Гордий народився 3 грудня 1992 року в селі Скала-Поділь­ська Чортківського району Тернопільської області. Коли хлопцю виповнилося 12 ро­ків, родина переїхала до Шепетівки. Після закінчення школи №5 юнак був призваний на строкову службу. Після служби працював у Шепетівській виправній ко­лонії №98 командиром відді­лен­ня відомчої пожежної охорони.

16 лютого 2022 року Олександр Гордий подав документи до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, що дислокувалась у Чорноморську. Він брав участь у запеклих боях на Херсонському напрямку та у звіль­ненні Правобережжя Херсонщини. Потім був направлений до Донецької області.

Вдома його чекали батьки, сестра з племінницями, кохана дружина Ірина та сини Володя, Артем, Максим. Сашко під­тримував сестру Людмилу, чоловік якої, Олександр Тимошишин, загинув у 2016 році під Артемівськом.

Вирвався у відпустку лише на три дні у травні 2024 року, Олександр та Ірина повінчались. Повертаючись з чергового завдання, він востаннє написав дружині: «Все добре. Кохаю тебе…»

Олександр Гордий загинув 20 жовтня 2024 року біля н.п. Озарянівка Бахмутського району Донецької області.

Поповнив Небесне Військо

Молодший сержант Микола Храпач героїчно загинув під час захисту України на Донецькому напрямку 13 жовтня 2024 року.

Народився відважний син України 5 жовтня 1986 року в селі Великий Скнит. Після закінчення місцевої школи став студентом Національного університету водного господарства та природокористування у місті Рівне, здобув освіту інженера-землевпорядника. Разом із дружиною Оленою виховував двох діток. Служив командиром від­ді­лен­ня морської піхоти і загинув як Герой..

Віддали шану полеглому захиснику

28 жовтня Нетішинська громада прощалася із загиблим Олегом Тіхоруком, солдатом-гранатометником стрілецької роти.

Жит­тя захисника обі­рвалося 6 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоандріївка Поло­гівського району Запорізької області. Героєві було 44 роки.

Скорботний день

28 жовтня став скорботним днем для жителів Деражнянської громади: прощалися з загиблим во­їном Андрієм Олексійовичем Андрієнком, 1977 року народження. Війна обірвала життя матроса 23 жовтня цього року. Поховали героя у Деражні.

Загинув на Курському напрямку

У Хмельницькому віддали шану Герою-захиснику Сергію Репе­цькому. Він загинув 25 жовтня на Курському напрямку.

Сергій Репецький родом з се­ла Виселок, що на Віньковеччині, останні десять років проживав в обласному центрі. У липні цього року Сергія мобілізували до вій­ська, він служив в одному з батальйонів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. 25 жовтня прийшла сумна звіс­тка про загибель 35-річного Сергія Репецького. У Героя залишилися дружина та дворічна донечка. Поховали Сергія у селі Яснозір'я.

Назавжди в пам’яті людській

У цивільному житті Сергій Баранчук, який народився 19 травня 1983 року, працював автомеханіком. Чоловік став на захист країни понад два роки тому. Служив у 47-й окремій механізованій бригаді «Магура». Двічі отримав поранення. Воїн загинув 27 жовтня цього року. У 41-річного бійця залишилася дружина.

Молоде життя відібрала війна

Ярослав Домбровський народився 30 червня 1995 р. у селі Рачинці. Після навчання у школі продовжив здобувати освіту в Балинському ПТУ.

Разом із дружиною Анною про­живав у Дунаївцях. У 2021 році в них народився синочок Андрійко.

На військову службу Ярослав став у липні 2024 року. Проходив навчання у Миколаєві та Оде­сі, а далі – Покровський на­пря­мок. Перед виходом на ну­льо­ву позицію зателефонував востаннє дружині: «Бережи Андрійка і се­бе…»

Загинув Яро­слав Домбровський 25 жовтня 2024 року на Донеччині під час мінометного обстрілу, отримавши осколкові поранення, несумісні з життям. Героєві було 29 років…

Дорога прощання встелена квітами

Також 29 жовтня Дунаєвецька громада прощалася з Вадимом Володимировичем Кушніром.

– Важка хвороба забрала життя нашого земляка, – розповідають у Дунаєвецькій міській раді. – Народився Вадим 12 травня 1981 року в селі Синяківці. Закінчив Малокужелівську ЗОШ, згодом Балинське ВПТУ.

У жовтні 2023 року став на захист України. Навчання проходив в місті Рівне у військовій частині, де ремонтував танки. У липні цього року, прямуючи на передову, під Харковом, знепритомнів, був відправлений до шпиталю. До останнього і боєць, і лікарі боролися з страшною хворобою. Однак життя 43-річного Вадима обі­рвалось. Він похований у рідному селі Синяківці.

Йому пророкували велике спортивне майбутнє

Тарас Вікторович Кравченко народився 5 травня 1990 року в Шепетівці. Юнак займався важкою атлетикою. Тренери пророкували йому велике спортивне майбутнє. Юнак вступив до Шепетівського професійного ліцею та здобув спеціаль­ність «електрогазозварник». Після строкової служби в десантних військах Тарас працював у Шепетівській виправній колонії №98 на посаді старшого інспектора з озброєння, заочно навчався у Чер­нігівському юридичному коле­джі та отримав диплом юриста.

Тарас став на захист рідного міста у лавах самооборони, проте вже 26 квітня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ та проходив службу в одній з військових частин міста. Із 30 березня 2024 року виконував бойові завдання у Харківській області.

Захисник прийняв свій останній бій 19 жовтня 2024 року в Чугуїв­ському районі Харківської області. Без батька залишилися двоє діток – донечка Єва і син Матвій.

Повернувся «на щиті»

На рідну Ізяславщину «на щиті» повернувся 36-річний житель Клубівського старостинського округу, солдат Микола Олександрович Горох. Поховали Героя у Клубівці.

Вічна шана Воїну

У Старокостянтинівській міській раді повідомили про загибель Сергія Миколайовича Григоренка. Життя Героя обірвалося 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дачне Донецької області. Поховали полеглого воїна на кладовищі села Старий Остропіль.

Загинув у 22 роки

Як повідомляють у Кам'янець-Подільській міській раді, 22-річ­ний старший солдат Дмитро Павлюк до останньої хвилини життя боронив рідну землю. Загинув 21 жовтня. Герой знайшов останнє місце спочинку на Алеї слави.

Зберігаючи вірність присязі…

Михайло Миколайович Томашук разом із побратимами мужньо воював на Харківщині.

Як повідомляють у Білогірській селищній раді, 27 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Довгеньке Куп'янського району він отримав поранення, несумісне з життям. Поховали бійця у селі Сивки. Йому було 38...

Був командиром інже­нерно-саперного взводу

У Ганнопільській громаді на Сла­вутчині прощалися із Героєм-захисником Василем Коломійцем.

Народився Василь Іванович Коломієць 29 грудня 1975 року в селі Довжки. Працював механізатором у місцевому колгоспі. Отримавши повістку, став до лав ЗСУ, служив командиром інженерно-саперного взводу.

Життя відважного бійця обірвалось 20 жовтня 2024 року побли­зу населеного пункту Леонідівка Бахмутського району Доне­цької області. Важке горе спіткало сім’ю – дружину, двох доньок, онука.

Вважали безвісти зниклим

20-річного загиблого Героя-захисника Станіслава Сергійовича Соколова провели в останню земну дорогу в Старокостянтинівській громаді в с. Самчики.

Станіслава вважали безвісти зниклим, але з’ясувалося, що він загинув 13 жовтня 2024 року поблизу Макіївки Сватівського району Луганської області.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Світлана Шандебура