Фотовиставка 90-річних українських жінок мандрує світом
Фотопроєкт “Літні МЕМО 90+” відкрився 9 листопада у артгалереї мальовничого села Забужжня Брацлавської ТГ. Цей проєкт задумали і втілили в життя дві жінки, місцеві уродженки. Алла Торчинович 25 років прожила у Лондоні, але не забуває рідні місця. Рік тому за власні кошти збудувала у Забужжі артгалерею, яку назвала “Рутенія — Сила Роду”, де нині проходять художні виставки, культурні заходи.
– Я тільки що прилетіла з Англії. Наша фотовиставка “Літні МЕМО 90+“ вже побувала у Парижі, зараз ми готуємо її до показу у Женеві в Швейцарії, а потім в інших країнах,- сказала Алла Торчинович. – Поблизу Забужжя є поселення Черняхівської доби, тут здавна жили сильні люди, українці, здатні жити і творити до глибокої старості. Ми хочемо показати світові благодатну ауру і красу Подільської землі.
Її подруга Людмила Гарарук, авторка культурологічного проєкту “Мистецькі експедиції”, протягом двох останніх років спілкувалась із жінками від 90 років і старшими в селах Забужжя, Вишківці, Паланка, Брацлав, Новоселівка, Зяньківці.
– Життя героїнь нашого проєкту сповнене трагічних переживань, на їхню долю випало чимало випробувань. Під час розмов з ними дуже відчувалась їхня душевна сила і характер, які допомогли їм вистояти, – відзначила Людмила Гарарук. – А нині додати радості їхнім будням може кожен, хто завітає до них з добрим словом.
Світлини стареньких створив фотомитець Костянтин Родигін, кандидат філософських наук, викладач ДонНУ. Ефект цих фотографій надзвичайний — його моделі дивляться в очі і наче промовляють до глядачів.
….Сьогодні цим жінкам за 90. Вони народились у часи насильницької колективізації, руйнування церков. Їм пощастило вижити у роки Голодомору, через їхнє життя пройшла Друга Світова. Вони піднімали дітей, відбудовували країну. Вдосвіта ставали до роботи, самі мерзли, але зігрівали теплом родину… Вони не почуваються героїнями, хоча завдяки їхній важкій праці донині збереглася українська родина, мова, земля…
Подивитись на власний портрет прийшла на фотовиставку забужанка Ніна Яківна Наконечна 1934 р.н.
– Маю трудовий стаж 40 років, пенсія невелика, але мені вистачає, – розповіла Ніна Яківна Наконечна. – Цілими днями зайнята – то в хаті, то на городі 8 соток, то біля курей. Всі новини слухаю, постійно читаю “33-й канал”. Чоловік вже 21 рік як помер, діти зараз далеко, сама якось справляюсь.
– Українських жінок в порівнянні з європейськими відрізняє глибина душі і щирість, – поділилась Алля Торчинович. – У Європі жінки вже змолоду думають про пенсію, будують кар’єру, заробляють. У спілкуванні вони закриті, хоч посміхаються і кажуть: “Хелло!”.
Всіх, хто приїхав на відкриття фотовиставки, вітали вихованці сусіднього Мельниківського ліцею. Грали на сопілках, баянах, скрипках, співали українські пісні… Мимоволі подумалось, що бабусі з фотографій у молодості були схожі на них — такі ж завзяті, стрункі, голосисті, з блискучими очима… Сила роду нездоланна, незборима!
– Під час кривавої агресії рф проти України наші бабусі, які подолали всі випробування, дають нам приклад стійкості і загартованості! – відзначила Надія Запорожець, художня керівниця ансамблю Мельниківського ліцею.
Цього літа артгалерею, вірніше сказати, артпростір у Забужжі із задоволенням відвідували бійці ЗСУ, які проходили курс реабілітації. Красива природа допомагає одужанню не менш, ніж ліки. Надалі тут планується створити умови і для зимового відпочинку наших воїнів.
Ірина ЗОНОВА
із Забужжя фоторепортаж
