«Це буде марш з вимогою вивести російські війська з України, судити Володимира Путіна як воєнного злочинця та звільнити всіх політв’язнів», — заявив Ілля Яшин у соцмережах. Російський політик поскаржився, що в Росії зараз немає можливості проводити легальні акції протесту. Мовляв, «людей там жорстоко б’ють і садять на величезні терміни». Тож доводиться протестувати в Берліні, бо так безпечніше й комфортніше. Він також закликав усіх, хто має таку можливість, їхати у столицю Німеччини й узяти участь у марші.
Інша російська ліберальна опозиціонерка Юлія Навальна, до котрої частина західних політичних еліт має особливу симпатію, опублікувала відео, в якому запропонувала зазирнути у фантастичне майбутнє. У цій казковій дійсності «Росія живе в мирі зі своїми сусідами й гарантує своїм громадянам свободу, справедливість і безпеку».
На перший погляд, задекларована мета російських політиків-вигнанців звучить непогано. Але об’єктивна дійсність зовсім не така, як її малюють Яшин, Кара-Мурза й Навальна. Російські політичні емігранти послідовно й системно просувають тезу про те, що за війну проти України персонально відповідальний тільки Володимир Путін. А російський народ — невинна й безпорадна жертва путінського режиму, узята в заручники. І цей народ мало того що страждає від власного поневолення, то ще й змушений терпіти західні санкції.
Вістря критики російських політичних емігрантів завжди спрямоване проти Путіна. Але за Путіним не видно відповідальності всієї Росії та рядових росіян за розв’язану агресію проти України. Така позиція цинічна і фальшива. Який би не був всесильний президент РФ, він ніколи не зміг би розпочати війну без підтримки еліт і населення. Для того, щоб повномасштабна агресія відбулася і тривала, необхідне залучення всієї держави. Потрібні сотні тисяч солдатів, готових іти в чужу країну й убивати. Потрібні працівники військово-промислового комплексу, які виготовляють зброю. Потрібні мільйони співробітників правоохоронних структур, готових вірою і правдою служити режиму. Потрібна повна лояльність місцевих еліт і бізнесу. І, нарешті, потрібні широкий суспільний консенсус і народна підтримка.
