За волею батьків одружився і мав дітей.

Його духовні подвиги здобули йому популярність, і коли овдовіла патріарша кафедра в Олександрії, імператор Іраклій і все духовенство впросили святого Іоана зайняти патріарший престол.

Святитель гідно ніс архіпастирське служіння, дбаючи про моральне та догматичне виховання пасомих. Але головною своєю справою святитель вважав милосердя до всіх нужденних. На початку свого патріаршого служіння він наказав порахувати жебраків та убогих в Олександрії, яких виявилося понад сім тисяч. Всім цим нещасним святитель давав щоденне безкоштовне харчування. Двічі на тиждень, у середу та п’ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору і, сидячи на паперті, приймав усіх, хто потребував: розбирав чвари, допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Тричі на тиждень він відвідував лікарні, допомагаючи страждальцям. Святитель ніколи не відмовляв тим, хто просив у нього.

Незадовго до смерті святий Іоан змушений був через хворобу залишити свою кафедру і піти на о. Кіпр. Під час подорожі на кораблі хворому святителю був знак: у сонному видінні йому з’явився світлозорий чоловік і сказав: “Цар царів кличе тебе до Себе”. Це видіння передбачило швидку смерть патріарха. Прибувши на Кіпр, до рідного міста Амафунта, святитель з миром відійшов до Господа.