“Я, Сіненко Інна Петрівна, мати загиблого воїна Сіненка Анатолія Васильовича 17.08.2004 р.н., хочу звернутись з криком душі. Відбулася несправедливість у ставленні до мого сина, який поліг смертю хоробрих 01.10.24р. на Донеччині при виконанні бойового завдання. 15 жовтня його тіло змогли евакуювати з поля бою. 17 жовтня Героя привезли на Щиті для прощання та віддання честі на Батьківщині у ОТГ Вороновиця, на Алеї Слави центрального кладовища.
Але селищний голова Вороновицької ОТГ Ковінько Олександр Геннадійович виявив неповагу, не вшанував пам’ять загиблого, не з’явився на прощанні.
Найбільше «взяло за живе», що за тиждень після поховання сина Ковінько О.Г. так і «не знайшов час», щоб вибачитись і поспівчувати. 25.10.24 року відбулося ще одне прощання з Героєм. На якому пан Ковінько був присутній, але навіть не підійшов до нас, батьків, ми стояли навпроти нього біля могили нашого сина.
Більше того, вражає його байдужість до загиблиї Героїв, які віддали найцінніше – своє життя. Коли батьки, дружина, діти, вся громада проводили в останню путь загиблого Героя Стасюка Олександра Леонідовича, пан Ковінько зі своєю «свитою», відразу з Алеї Слави витанцьовував на ярмарку, в той час коли в громаді вже тиждень була жалоба за моїм сином.
Сіненко Анатолій загинув за кожного з нас, за територіальну цілісність та незалежність України! Йому було лише 20 років!
– Як і весь український народ, я безкінечно ціную наших воїнів! Дякуємо за їхні бойові зусилля! Многая літа тим Героям, які живуть серед нас. І вічна пам‘ять загиблим Героям, вони віддали найцінніше і заслуговують на почесне вшанування! – сказав Олександр Ковінько, селищний голова Вороновиці, прочитавши листа згорьованої матері. – Я глибоко поважаю світлу пам’ять Анатолія Сіненка, розумію горе його батьків. В числі перших я, як селищний голова Вороновиці, підписав подання на ім’я Президента України про присвоєння Анаталію Сіненку звання Героя України (посмертно).
Мені дуже жаль, та у день похорону Анатолія Сіненка я був у від’їзді по службових справах далеко за межами Вінницької області.
Факти — вперта річ! Але не треба їх пересмикувати і розказувати про якісь міфічні танці на ярмарку нібито у день прощання з Олександром Стасюком. Нічого подібного не було.
А втрачені у цій неправедній агресивній війні рф проти України молоді життя українських хлопців — це наш вічний біль!
Вислухала Ірина КАРМАЗІНА
фото Анатолія Сіненка
