Його брат святий Антіох лікар, теж був замучений за Христа. Ще юнаком він залишив дім і ходив містами, натхненно проповідуючи слово Боже язичникам. Коли він був схоплений і приведений у храм Зевса на суд до правителя Агрипіну, то суддя спочатку намагався лестощами схилити святого до зречення Христа і запевняв юнака, що той міг би зрівнятися з розумом з великим філософом Платоном, якби поклонявся язичницьким богам. На це святий Платон відповів, що мудрість філософа, хоч і велика, але минуща і обмежена, а істинна, Христова вічна. Тоді суддя обіцяв у нагороду за зречення віддати йому за дружину красуню дочку, а у разі відмови погрожував мукою та смертю. Святий Платон відповів, що обирає смерть тимчасову заради вічного життя. Тоді правитель наказав нещадно бити мученика, а потім відправити до в’язниці.

Після повторного примусу та багатоденних катування мученика. Платона обезголовили. Це сталося у 302 або 306 році.