Це село в радянські часи називали «старомодним», бо найдовше зберегли і дотримувалися звичаїв і обрядів своїх предків. Багато старших жінок та чоловіків добре пам’ятають усі фігури хороводів, в які збиралися до сотні хлопців та дівчат з усього села.

– Мене малого запрошували бути «жучком» на гаївках, — розповідає вихідець із Лозової, викладач Тульчинського училища культури Микола Сафроняк. — Для мене це був великий авторитет, що старші хлопці та дівчата брали до себе у гурт. Усі фігури та слова гаївок я запам’ятав, бо їх співали і водили хороводи аж до жнив. На гаївки виходила уся молодь. Спочатку вибігала дівчина з крайньої хати й заходила за подругою у сусідній двір. І так, тримаючись за руки, ланцюгом йшли на вигін й хороводили, сплівши міцно руки, по яких ходив «жучок».

Микола Тихонович розповідає, що настільки пройнявся народними обрядами з дитячих років, що не знав, яку професію обрати після школи. Однак у село приїхали артисти й поставили «Безталанну», то вирішив стати актором, вступивши у Тульчинське училище культури на режисерський відділ. Тут залишився на викладацькій роботі й заснував аматорський фольклорно-драматичний колектив «Червона калина», який тепер носить звання народного і в своєму репертуарі виконує 12-15 гаївок.

Ідею гаївок підтримали багато інших колективів району і подарували свої обрядові пісні. Це — народний чоловічий квартет Чернівецького РБК, зразковий колектив «Барвінок» із Гонтівки, вокальні колективи із Володіївки та Пелинова, Шендерова, Скільська, Білянів, дует Саїнського СБК, ансамблю народної пісні «Лозівчанка».

Свято Великодніх гаївок продовжиться й наступного року. У Лозовій сподіваються, що до них приїде багато нових колективів з оригінальним виступом та представлять свої гаївки. Тим часом Микола Сафроняк підготував до друку книгу «Душі моєї джерело», в яку увійшли обряди та звичаї рідного села.