Інфраструктура 43-ї Ракетної армії, штаб якої розміщувався у Вінниці, була такою:
19-а ракетна дивізія (Хмельницький); 37-а гвардійська ракетна дивізія (Луцьк); 43-я гвардійська ракетна дивізія (Ромни); 44-а ракетна дивізія (Коломия); 46-а ракетна дивізія (Первомайськ); 50-а ракетна дивізія (Білокоровичі).
Крім цього, до структури 43-ї Ракетної армії належали такі підрозділи: 4-ий арсенал РВСП (Кіровоградська обл.); 24-ий арсенал РВСП (Житомирська область); 26-ий арсенал РВСП (Одеська область); 15-а окрема змішана авіаційна ескадрилья (Калинівка, Вінницька обл.); 341-ий об’єкт (Кіровоград-25); 712-ий об’єкт (Сімферополь); 711-ий об’єкт (Івано-Франківськ);
ЦР заводи (Кіровоград та Умань); санаторій «Фрунзенський» (смт Партеніт, АР Крим).
При цьому, на початок 1994 року на озброєнні 43-ї Ракетної армії було 176 ракетних комплексів типу «ОС» («Окремий старт»), що мали на озброєнні 130 ракет класу PC-18 «Стилет» (SS-19) та 46 ракет класу РС-22 «Скальпель» (SS-24). Перші несли по 6 ядерних боєголовок (загалом 780), а СС-24 — по 10 (460).
У власності України на 1991 рік, як засвідчують висновки комісії ВР, було щонайменше 4155 стратегічних та тактичних ядерних зарядів.
Крім перерахованого, ми ліквідували 10 дивізій. Середній вік військових був 36 років.
У світі всього 9 країн володіють ядерною зброєю:
Російська федерація — 7 290 ядерних зарядів (орієнтовний розмір оборонного бюджету країни 61,4 млрд дол. США на рік);
США — 7 000 ядерних зарядів (орієнтовний розмір оборонного бюджету країни 649 млрд дол. США на рік);
Франція — 300 ядерних зарядів (63,8 млрд дол. США на рік);
Китай — 260 ядерних зарядів (250 млрд дол. США на рік); Великобританія — 215 ядерних зарядів (50,0 млрд дол. США на рік);
Пакистан — від 110 до 130 ядерних зарядів (11,4 млрд дол. США на рік);
Індія — від 100 до 120 ядерних зарядів (66,5 млрд дол. США на рік);
Ізраїль — 80 ядерних зарядів (15,9 млрд дол. США на рік); Північна Корея — 10 ядерних зарядів (розмір оборонного бюджету країни невідомий).
Тобто Україна відмовилася від удвічі більшого за усі разом узяті арсенали Китаю, Великобританії, Франції, Індії, Ізраїлю, Пакистану, Північної Кореї.
Думаю тезис о том,что Украина должна “временно” уступить агрессору свои территории не только аморальный и капитулянтский,но и лицемерный по всей своей сути.Если быть честными,то надо прямо сказать,что эти территории будут отданы НАВСЕГДА.Да,именно навсегда!И сравнение с Германией не выдерживает никакой критики.Во первых потому,что были ДВЕ Германии.А оккупированные территории уже по конституции РФ не являются Украиной.И менять свою конституцию Россия не будет.Амбиции не позволят.Во вторых:в двух Германиях жили только немцы.В третьих:говорили они на одном языке.А на оккупированных территориях проводится политика ассимиляции или изгнания коренного украинского населения и массового заселения этих территорий российскими колонистами.Плюс искореняется украинский язык и насаждается русский.Через весьма непродолжительное время население этих территорий будет полностью идентифицировать себя с Россией,а не с Украиной.Так уже случилось на прежде украинских землях Брянщины,Курщины,Белгородчины,Ростовщины,Краснодарщины и Ставропольщины.Поэтому ни в коем случае нельзя соглашаться ни на какие “временные” уступки территорий!Жизнь учит,что нет ничего более постоянного,чем временное.
Є приклади, коли навіть один поділегий народ десятиріччами не може з’єднатися. Ті ж корейці наприклад. А японці досі не можуть повернути свої північні території… Також фіни не можуть повернути свої східні території. А німці Кенігсберг. Та що там кащати! Тайваньці за довгі роки свого окремого від Китаю життя стали вже по суті іншою нацією.