Військовий моряк загинув у ДТП на Херсонщині, а за кермом автівки був нетверезий лейтенант… Нині ж жінка бореться не лише за справедливе розслідування, а й за честь свого сина.

– Максим був моєю опорою та нянькою для братика Сашка, — плаче мама Світлана Юріївна. – Працював у магазині, після того на сирзаводі. А в 2016 році пішов служити за контрактом у Військово-Морські сили. Його частина А1325 дислокувалась на Одещині у селі Дачне. Армія сину подобалась. 12-го липня Максим із трьома військовими поїхав у штаб за документами. За кермом був лейтенант Панін. Син сидів на пасажирському сидінні. Проте дорогою на великій швидкості водій не впорався із керуванням та зіткнувся з вантажівкою, що стояла збоку.

Вже згодом з’ясувалось, що цей лейтенант був нетверезим. Ще й потрапив під амністію, бо військовий і був у зоні АТО. Максим загинув на місці, отримавши складну травму голови. Тіло сина товариші по службі перевозили на старому «Москвичі» з табличкою «Вантаж 200», бо начальство не змогло забезпечити перевезення небіжчика за рахунок держави. Цю інформацію оприлюднив активіст, який їхав трасою. Бо коли догнав машину військових, то те, що побачив всередині, важко було описати. В салоні було три воїни — один за кермом, інший за ним втиснувся в задні двері. Третій праворуч – мій син Максим, у труні. Вона лежала на спинках переднього і заднього сидіння. Одна частина впиралась в лобове скло, інша – в багажник. Його відкрили, щоб повітря могло потрапити…

Світлана Клусова шокована: за десять місяців, як поховала сина, з військової частини до неї так і ніхто не приїхав. А треба вже й Максиму пам’ятник ставити. Молодшому сину 8 років, він часто хворіє, тож коштів ледь вистачає. За допомогою звернулась до військової частини, де служив Максим.

– Нарахували нам за пам’ятник та встановлення близько 50 тисяч гривень. Олег Олександрович зі штабу пообіцяв допомогти, проте коли я згодом зателефонувала і нагадала про це, заявив, що нічого не буде. Потім на дзвінки не відповідав, тепер і додзвонитись не можу. Бо записав мене у чорний список, — плаче жінка. — Це дуже боляче, син скільки сил та здоров’я віддав службі, стількох виручав. Крім того, в нас у районі є схожа ситуація — боєць трагічно загинув у частині. То командування частини оплатило йому пам’ятник, який захотіли батьки. А мій і на це не заслужив. Навіть на фото на стенді пам’яті. Я ж не прошу всю суму, хоча б якусь частинку, мені вже б легше було. Зневажливе ставлення і від винуватця аварії, що їхав п’яним за кермом машини. 21 травня відбудеться суд, то до цього часу від нього жодної звістки. Мовляв, лікується. Впевнена, що слідство навмисно затягується.

За коментарем ми звернулись до представника частини А1325 Олега Братуци.

– Всю допомогу, яку ми могли, дали. Були виплати від держави та ми скидались коштами й віддали матері на похорон. Я ж не куплю той пам’ятник за свої кошти. Ще й такий дорогий. А щодо дошки пошани, то що я там напишу? Що напився і загинув? Я ж маю правду писати. Щодо розслідування аварії, яка сталась під час виконання бойового завдання, то ним займається прокуратура, і скоро справу до суду передадуть. Відразу після НП з посади був відсторонений командир дивізіону, бо це були його безпосередні підлеглі. Він зараз вже працює, але не на тій посаді.

Віталіна ТРУДЬКО