Так характеризує своє улюблене дерево — грецький горіх — вінничанин Василь Луцяк, кандидат технічних наук, доцент.

– Вдумайтесь, якщо горіхи роками скуповують у нашій місцевості, то наскільки вони вигідні! В Італії власники кондитерських фабрик викорчовують старі виноградники і садять горіхи — грецькі і фундук. Адже горіх не вимагає таких грунтів, як зернові культури, захищає себе сам від багатьох хвороб. Крім того, особливе значення для економіки України має не просто виробництво горіхів та їхній експорт, а переробка на олію, борошно, горіхово-медовий щербет та багато інших продуктів, які високо ціняться на внутрішньому і зарубіжному ринках, — стверджує Василь Григорович Луцяк.

– Яких витрат вимагає переробка горіхів?

– Витрати набагато менші порівняно з іншими культурами. Для зберігання урожаю горіха не потрібні спеціальні приміщення, його можна легко транспортувати. Підвищений попит на горіхову продукцію на зарубіжних ринках переконливо свідчить — в Україні треба створювати інноваційну горіхову олійно-жирову підгалузь.

– Яким шляхом її можна створити?

– Сьогодні в Україні є від 6 до 10 млн дерев горіха грецького. Щорічно додається близько 3 тис. га молодих саджанців. Але для промислового розвитку потрібно збільшити кількість горіхових дерев в Україні до 100 млн. При переробці урожаю такої кількості горіхів на олію та борошно можливий дохід до 60 млрд грн. на рік. Адже одне дерево горіха дає до 5 літрів олії (2,5 тис. гривень) та 4 кг борошна (1,5 тис. гривень). Таким чином Доходи від горіхової олійно-жирової промисловості перевищать доходи від експорту зернових або доходи в деяких інших галузях сільського господарства.

Цього можна досягти шляхом організації кооперативів по переробці горіха на харчові продукти; масового виробництва відповідного обладнання для малих підприємств та фермерських господарств; розширення площ під горіхові культури.

Створення в кожному районі Вінниччини хоча б одного підприємства чи кооперативу по переробці горіха дозволить отримати десятки робочих місць і суттєво збільшити доходи Вінницької області від експорту не сировини, а готової продукції.