Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Сергій Карпенко загинув за Україну 5 грудня.

Наш “Карпо”- так ще за студентських років ми звали Сергія в коледжі. Тридцять років тому, мала за честь навчатися в одній групі з Сергієм Карпенком!

Він був з когорти сильних та сміливих, сумлінних та талановитих! Сьогодні згадуємо його усім нашим випуском 1994 року… Простий хлопець із Губника, що став героєм. Безмежно боляче дивитися на батьків, що схилилися в горі, доньок які підтримують матір… клята війна.

Народився Сергій Карпенко 24 квітня 1975 року в Губнику. Закінчив сільську школу, згодом Ладижинський аграрний коледж. У шкільні та студентські роки був спортсменом, грав у футбол, та що там, був веселим і працьовитим – з ним дружила вся група!

Після одруження переїхав до Одеси. Там у нього народилися дві донечки, які цього року стали студентками…. У Збройних Силах України Сергій був матросом, водієм – електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу авіаційних комплексів в/ч А4635.

Загинув у районі населеного пункту Янтарне, Донецької області. Поховали героя 13 грудня 2024 року в Губнику.

У Теплицькій громаді (Гайсинського району) попрощалися із загиблим героєм Євгеном Борисовичем Гнатенком

Євген народився 6 серпня 1994 року, проживав у Теплику. Навчався у Теплицькій ЗОШ №2. Далі – строкова служба в армії.

Війна для Жені розпочалась ще в 2014 році. Попри свій молодий вік, він багато пережив, виконував надскладні бойові завдання на Сході в зоні ООС. Пройшов пекельні бої в районі Криму, пекло Іловайського котла. Він побачив і пропустив крізь себе справжнє жахіття війни…

Старший сержант Євген Гнатенко ніс службу на посаді начальника зв’язку – командира взводу зв’язку в/ч А1445.

Увесь свій бойовий шлях пройшов в 131 розвідувальному батальйоні. Про спецоперації, проведені на передових лініях фронту та в місцях дислокації ворожих військ, колись обовʼязково дізнається світ. Військовий досвід цих титанів розвідки уже сьогодні цікавить і дивує армійців НАТО. Дуже боляче, що цим досвідом уже ніколи не поділяться ні Женя, ні побратими, котрі разом з ним залишилися небесними воїнами…

Заслуги Євгенія неодноразово високо оцінювало командування. Медалі «За службу Україні», «За військову службу Україні», памʼятна відзнака «Хрест розвідника» та цілий ряд подяк і нагород залишаться в памʼять про його подвиги в імʼя захисту України.

Коло знайомих, рідних, друзів знали Женю як доброї душі людину, поміркованого та надійного.

Женя робив все для Перемоги, він марив поверненням до мирного життя, до своєї родини.

26 вересня 2024 року під час авіаційного та ракетного удару Євген загинув поблизу населеного пункту Райгородок, Краматорського району, Донецької області.

Поховали героя 12 грудня 2024 року в Теплику.

Дашівська громада (Гайсинського району) попрощалася із загиблим героєм Михайлом Орищуком.

Михайло народився 5 квітня 1978 року в селі Кантелина. Протягом життя він працював у різних сферах, завжди залишаючись сумлінним працівником та гідною людиною.

Був сержантом в/ч А4373. Михайло віддав своє життя, захищаючи нашу свободу та незалежність під час боїв 5 грудня 2024 року поблизу населеного пункта Новий Комар, Покровського району, Донецької області.

Поховання Героя відбулося 12 грудня 2024 року на кладовищі села Кантелина.

У Бершадській громаді попрощалися із загиблим воїном Віталієм Проданом.

Народився Віталій Вікторович 30 грудня 1991 року в селі Флорино. Був солдатом в/ч А 2980. Загинув Віталій 7 грудня 2024 року під час виконання обов’язків військової служби, поблизу населеного пункту Новий Труд. Поховали героя 11 грудня 2024 року в рідному селі Флорино.

Беззвучним криком розриває біль гіркої втрати

Знову трагічна новина, яка болить. Знову несемо втрати наших захисників. Тульчинська громада отримала чергове сповіщення про загибель вірного сина України Ткачука Олександра Володимировича, 20 вересня 1993 року народження, жителя села Бортники.

Солдат Ткачук Олександр Володимирович служив стрільцем-санітаром механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.

16 листопада 2024 року будучи вірним військовій присязі Українському народу, мужньо виконуючи військовий обовʼязок, в районі населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області, наш Герой-захисник загинув.

Вічна шана Герою!

Жорстока, несправедлива війна забирає на небеса найкращих

Знову і знову лави Небесного війська поповнюються нашими Героями. Вони прагнули жити в незалежній державі та віддали своє життя в ім’я Батьківщини.

Чергова трагічна новина чорним крилом прийшла в Піщанську громаду. Російський окупант забрав життя Надь Вадима Габоровича, 12 березня 1996 року народження, жителя села Дмитрашківка.

Головний сержант Надь Вадим Габорович призваний на військову службу за контрактом в 2015 році. Служив головним сержантом 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Наш Герой-захисник мав багато мрій та планів, прагнув жити, любити, працювати під незалежним, мирним небом України. Але подальшому втіленню в життя заповітних планів та мрій завадила жорстока війна.

Ставши на захист рідної землі, Вадим Габорович плече в плече з побратимами дав відсіч загарбникам.

Проте, 15 грудня 2024 року в районі населеного пункту Приморське Степногірської селищної територіальної громади Василівського району Запорізької області наш Захисник прийняв свій останній бій.

Ямпільщина попрощалась з Олександром Іляшишеним

Олександр Іляшишен з с.Русава мобілізовани до війська  28 серпня 2023 року. З 10 жовтня 2023 року старший технік 5-ої механізолваної роти 2-го механізованого батальйону молодший сержант Іляшишен  проходив службу в ЗСУ у складі 33-ї окремої механізованої бригади.  З цього часу брав активну участь у відбитті збройної російської агресії. Під час несення військової служби захисник України помер 7 грудня внаслідок гострого розладу кровообігу в міокарді в районі населеного пункту Павлівка, що на Дніпропетровщині.

Вінниця прощалася із Захисником Сергієм Вітом

Вінничанин  добровольцем став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади. З боями пройшов Київську, а згодом долучився до оборони Харківської області. Не боявся брати ініціативу у свої руки, проявляти лідерські якості. Відтак незабаром його підвищили до звання молодшого сержанта, командира окремого інженерно-саперного відділення одного зі стрілецьких батальйонів.

За самовідданість під час виконання військових завдань Сергій неодноразово отримував грамоти командування бригади. Він був також нагороджений медаллю «За оборону міста-героя України Харкова» (відзнака мера Харкова) та хрестом «Честь і Слава» (відзнака Всеукраїнського об’єднання «КРАЇНА»). Свій останній бій оборонець прийняв 10 грудня поблизу села Степи (до 2024 року – Першотравневе) Ізюмського району.

Днями Вінницька громада прощається і з полеглим захисником Євгеном Красицьким

Воїн добровольцем став на захист України у перші дні великої війни. Воював у лавах 28-ї ОМБ імені Лицарів Зимового Походу. Брав участь у боях на Херсонщині та Донеччині. Загинув оборонець 7 грудня у Краматорському районі.

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК