Верховний суд за скаргою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в Україні на позов ректорки ВНМУ Вікторії Петрушко остаточно відмінив рішення Вінницького Адміністративного суду та Сьомого Апеляційного та дозволив НАЗЯВО розглядати дисертацію В.Петрушенко на предмет виявлення плагіату

Про це вже є офіційне повідомлення в Єдиному реєстрі судових рішень.
(Дивись нижче).

Відповідні корективи внесені і у історії розгляду скарг до НАЗЯВО (детальніше нижче).

Якщо раніше в історії розгляду було вказано, що розгляд заборонили у Вінницькому Адміністративному суді, то після рішення Верховного суду там вказано, що справа Вікторії Петрушенко чекає розгляду комісії.

Крім того Верховний Суд нагадав план за яким має діяти МОН, в разі виявлення плагіату – подавати висновки до Міністерства для прийняття кадрових рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 січня 2024 року позов частково задовольнив:
– визнав протиправним та скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО про прийняття скарги ОСОБА_2 від 30 червня 2023 року № 26 (39) на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;
– відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;
– стягнув на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань НАЗЯВО.

8. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Національне агентство не перевірило електронний підпис, що було накладено на скаргу ОСОБА_2 , та склало Звіт від 20 червня 2023 року № 47/С3-23 про її перевірку без відповідної перевірки підпису, чим порушило пункт 8 Порядку розгляду скарг/повідомлень.

Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 30 червня 2023 року № 26 (39) було створено як електронний документ 06 липня 2023 року з порушенням строку, встановленого пунктом 10 Порядку розгляду скарг/повідомлень, і підписане незахищеним електронним підписом Голови комісії, який виступав як фізична особа, і такі порушення не можна визнавати формальними.

При цьому Комітет з питань етики НАЗЯВО не ухвалював рішення щодо наявності чи відсутності академічного плагіату в дисертації позивачки, а лише перевірив відповідність скарги ОСОБА_2 вимогам пунктів 5- 7 Порядку розгляду скарг/повідомлень. Проведення заходів для встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації є наступним етапом процедури розгляду скарги, який стосовно позивачки не здійснювався.

Суд відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання протиправними дій НАЗЯВО, вказавши, що дії останнього відображені у рішенні Комітету з питань етики НАЗЯВО від 30 червня 2023 року № 26 (39), яке підлягає скасуванню, та щодо зобов`язання відповідача утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення як вимоги, заявленої на майбутнє.

9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 червня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено; ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову:

– визнав протиправними дії НАЗЯВО щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 30 червня 2023 року № 26 (39) про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 ;
– зобов`язав НАЗЯВО утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 і не прийняти на її підставі рішення про встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату в дисертації;
– в іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишив без змін;
– стягнув на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат в розмірі 2 576,64 грн за рахунок бюджетних асигнувань НАЗЯВО.

10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, виходив з того, що станом на 2008 рік законодавство не передбачало відповідальності за плагіат у науковій роботі; застосування стосовно позивачки норм, чинних із 06 вересня 2014 року, є порушенням принципу дії закону в часі, регламентованого статтею 58 Конституції України.

Будь-які дії відповідача у контексті академічного плагіату щодо ОСОБА_1 , як і рішення, також протиправні.

Розпочата процедура реалізації НАЗЯВО повноважень щодо встановлення академічного плагіату є публічно-владною управлінською функцією. Оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень вчиняє протиправні дії щодо перевірки дисертації на наявність академічного плагіату, то позивач має право вимагати від НАЗЯВО утриматись від вчинення таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. НАЗЯВО подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у нескасованій частині та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

12. Адвокат Шкелебей Олександр Васильович (далі – Шкелебей О.В.), який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив, у якому просить: закрити касаційне провадження; у випадку відхилення такого клопотання – залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Але Верховний суд взяв цю справу на розгляд. І виніс рішення відмінити інші рішення всіх вінницьких судів та дозволив НАЗЯВО розгляд справи.
Більше того, вказав, що вимога до НАЗЯВО утриматися від проведення перевірки є втручанням у виконання органом його публічно-владної управлінської функції з встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації. Відповідно, така вимога не може слугувати підставою для судового оскарження дій НАЗЯВО у порядку, передбаченому частиною третьою статті 5 КАС України.

Про те, що рішення попередніх судів незаконні, заявляло чимало громадських діячів, нардепів, але рішення про заборону НАЗЯВО продовжували прийматись. І багато хто в кулуарах чи відкрито озвучував чому це твориться…

Схоже закон таки відкрив очі на просту істину – якщо плагіату немає, то чому науковцеві будь-якого рангу не довести це чесно і відкрито, знявши всі питання і докори?

Якщо плагіат є і доброчесність порушена, то як така людина може бути допущена до викладання, лікування хворих і керівництва закладом, де готують майбутню еліту нації?

Який приклад такий ректор показуватиме студентам, підлеглим. Якою буде репутація вузу?

Тетяна Квасюк