Він її вніс і вже вийшов під заставу.

Ця справа викликала величезний резонанс. І частково дає відповідь на запитання: чому більше 90 000 військових Сил оборони України вдались до самовільного залишення частин.

Ми не беремось стверджувати, що такі нестатутні стосунки є у інших частинах, але саме наведені нижче факти порушують проблему беззахисності військовозобов’язаних перед командирами. Тому в державі негайно потрібен орган, який би реально захищав воїнів.

А те, що дізнались журналісти саме в цьому підрозділі, — шокує.

Нагадуємо хронологію цієї справи.

Командира 211 понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ полковника Олега Побережнюка Тернопільський суд від­правив під варту з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 грн. Але він цю заставу одразу вніс. І його відпустили із СІЗО.

Вперше про «Інженерну сім’ю» і знущання над військовими, вимагання грошей, кумівство та інші секрети 211-ої понтонно-мостової бригади розповіли журналісти у розслідуванні «Української правди».

— Історія бригади, про яку йтиметься, почалася у квітні 2022-го. Саме тоді на базі 48-ї інженерної бригади сформували 210-ий понтонно-мостовий полк. У серпні 2023 року він став 211-ою бригадою.

Ця військова частина з категорії тих, куди мріють потрапити мобілізовані, а бійці називають їх «жирними». Адже військовослужбовці бригади займаються суто інженерними роботами, як-то будівництво понтонних переправ або облаштування оборонних позицій.

Участі в боях на «нулі» інженери не беруть, тож ризики поранення або загибелі менші, ніж у піхотинців чи штурмовиків.

Один із ротних на умовах анонімності розповів, що підрозділ створювали військові, більшість із яких раніше разом служили в батальйоні «Тиса» 128-ї гірськоштурмової бригади. Зокрема командир — полковник Олег Побережнюк.

«Пізніше в полк підтягнулися люди з Кам’янця-Подільського, багато з них закінчували місцевий військовий інженерний інститут. Побережнюк — один із випускників цього вишу. Тобто сформувалося коло людей, які мали давні дружні або родинні стосунки, або служили разом», — каже він.

За дивним збігом обставин, дружина комбрига Побережнюка Ірина станом на 2023 рік працювала в Кам’янець-Подільському ТЦК, що зазначається в її декларації.

«У нашій бригаді є чоло­віки і дружини, батьки і сини, куми, далекі родичі, коханки, друзі, однокласники, сусіди і всі інші, кого можливо притягнути зі свого оточення. Зрозуміло, що це не могло статися випадково. Люди ж не мобілізуються у конкретну бригаду з конкретного села. Вони туди якось потрапляють, під чиїмось пильним оком», — додає в ано­німній розмові з УП інший співрозмовник серед офіцерів.

– Серед особового складу військової частини справді чимало сімей — вдалося верифікувати майже з десяток. Як правило, це батьки і сини, чоловіки і дружини.

Переважно всі родичі слу-жать у різних підрозділах 211-ї понтонно-мостової бригади, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Найодіознішою сім’єю у бригаді були Пастухи. Батько Валерій — начальник штабу, заступник комбрига. Син Владислав — командир одного зі взводів у першому батальйоні бригади. Зараз Пастух-молодший уже не служить у 211-ій понтонно-мостовій бригаді, але певний час був підлеглим рідного батька. Як відомо, Закон «Про запобігання корупції» забороняє пряме підпорядкування близьких родичів.

— В основному знущаннями над бійцями займався син начштабу Пастуха і похресник комбрига Побережнюка — на той момент старший лейтенант, а зараз уже капітан, Владислав Пастух, який був командиром одного зі взводів у першому батальйоні, — кажуть військовослужбовці бригади.

«Малий Пастух погрожував тим, що його батя — начальник штабу, а хрещений — комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть «на м’ясо». За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати у хлопців гроші», — додає на умовах анонімності інший співрозмовник УП серед сержантів.

В одній із заяв від постраждалого військового зазначається: «Я, …, перебуваючи на ротації у Дніпропетровській та Донецькій області, вживав алкогольні напої, за що був неодноразово покараний ст. лейтенантом Пастухом Владиславом Валерійовичем фінансово та фізично із застосуванням до мене грубої фізичної сили, також мене прив’язували до дерев’яного хреста і фізично знущалися наді мною…».

За словами офіцера Оста­фійчука, після цієї історії, яка стала відома і викликала великий резонанс всередині бригади, Пастуха-молодшого перевели на службу в іншу частину. А його батько виплатив кошти постраждалим військовим, які написали рапорти і довели перекази квитанціями.

Співрозмовники УП серед офіцерів і сержантів стверджують, що кримінальне провадження через знущання над військовими не було відкрите ні прокуратурою, ні Державним бюро розслідувань. Тобто Пастух-молодший не поніс жодної відповідальності за свої дії.

За результатами досудового розслідування 9 вересня цього року кримінальне провадження було закрито у зв’язку із відсутністю складу злочину. Водночас встановлено, що військовий (йдеться про підполковника Валерія Пастуха — УП) не притягнув до адміністративної відповідальності десятьох підлеглих, які перебували на службі напідпитку, внаслідок чого вони були безпідставно премійовані на майже 140 тисяч гривень, — інформує в коментарі УП речниця Спеціа­лізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Юлія Шевченко.

Восени 2023-го один зі старших сержантів бригади почав помічати на території частини в Тернопільській області військовослужбовця з ремонтної роти, відрядженого для виконання завдань на Херсонщину.

«Із жовтня по грудень 2023 року четверо військових від­правили у відрядження в угруповання морської піхоти «Катран», командувачем якого тоді був генерал-лейтенант Юрій Содоль, для виконання завдань. Насправді їх там не було.

Але їм виплатили кошти за перебування в зоні бойових дій. Ми, Сили підтримки, допомагаємо бійцям — будуємо понтони чи фортифікації, тому зазвичай отримуємо «тридцятку». Але цим чотирьом військовим «провели» по документах один день на самому «нулі», щоб вони отримали премію з розрахунку по 100 тисяч, а потім могли оформити УБД», — пригадують співрозмовники з УП. Відомо, що вже під час слідства на території Хмельницької області виявили два будинки, які будували для свого командира підлеглі.

Наприклад, у Кам’янці, куди виїздили журналісти, люди свідчать не лише що бачили тут військових, але й дивуються — бо ця будова має стільки донизу та доверху поверхів, наче це справжній бункер.

Що буде виявлено та доведено під час слідства та суду у цій справі — відслідковуватимемо і надалі. Але вже очевидно — такі й інші шокуючі випадки порушення прав військовослужбовців під час служби непоодинокі.

Вже кілька років президент Володимир Зеленський анонсує створення інституту військового омбудсмена в Україні для захисту прав воїнів. Однак донині справа не рухалася далі публічних заяв. І коли це буде реально — не відомо, але більше 90 000 дезертирств та самовільного залишення частин — то шокуюча цифра. І не виключено, що більшість таких випадків саме через подібні стосунки у підрозділах.

Андрій Власенко