Вчителі схвильовані, бо почуваються безправними в таких ситуаціях. Натомість батьки сприймають такі дії своїх чад не що інше, як витівки, вважаючи школу віджилою, безавторитетною й застарілою у поглядах. Все одно після отриманих тут знань треба наймати репетиторів, а уроки — то так, щоб не нудьгувати вдома.

– Мій син-першокласник дуже ерудований хлопчик, багато з нами мандрує по світу, і з 3-х років вивчає англійську та польську мови, завжди готується до уроків, — розповідає батько Максима. — Але вчителька повідомила, що не захотів іти до дошки і відповідати. Я переконаний, що він знає урочний матеріал, бо готував домашнє завдання. Але сказав, що до дошки не піде і відповідати не буде. Вчителька просила «по-хорошому» розповісти ровесникам тему, а він сказав, щоб самі прочитали в Інтернеті, а якщо не розуміють, то нехай їм розкажуть їхні батьки. І сів за парту.

Такий випадок непоодинокий. Батьки повідомляють газеті, що такі вчинки «виводять» з колії весь клас, який стає некерованим — «не хочу», «не буду». Тож це протест чи норма для уроків, і чи можна покарати школярів і змусити бути слухняними?

Коментар заступника директора департаменту освіти і науки ОДА Олени Чорної:

– У таких ситуаціях в першу чергу треба мінятися самому вчителю і ні в якому разі не «ламати через коліно». Нинішні діти дуже різні. Покоління першачків інше, аніж 11-класників, і вчитель не має права порушувати особистий простір дитини. По новій українській школі не можна ламати дитину через коліно. Розумний вчитель завжди знайде вихід у нестандартних ситуаціях. Якщо дитина не хоче йти до дошки, то нехай відповідає з місця. Якщо відмовляється, то, можливо, в учня поганий настрій, значить, дозволити йому заспокоїтися й зацікавити на уроці, але не примушувати відповідати.