Але що таке бренд «Немірофф» — знають чи не всі. Немирів тричі був столицею козачої доби України. Унікальним у Немирівській ТГ є і голова Віктор Качур. Бо вже 19 років триває у Немирівській ТГ ера Качура. Його вже вп’яте обирає громада головою.

— Вікторе Миколайовичу, як думаєте, чому?

– Бо люди у нас розумні і мудрі. Немирівчани завжди славились цими рисами. А ще людяністю. І милосердям. Бо коли розпочалась повномасштабна війна, ми, враховуючи, що саме в Немирові перетинаються шляхи, які ведуть із півдня, сходу та півночі України, приймали по 1200 — 1700 біженців і переселенців за добу. І знаходили можливість їх обігріти, нагодувати та знайти оселю.

А у цей час мій зять, військовослужбовець Євген, якщо чесно, не послухався моїх прогнозів, що путін піде наступом на Київ і розпочнеться повномасштабна війна, хоча сам військовий і пройшов Дебальцевський котел. Тому він із моєю донькою та малолітніми дітьми опинились у окупації в Ірпіні. Там донька Аня працювала доцентом кафедри міжнародної економіки в Академії податкової служби України. І мені довелось докласти чимало зусиль, щоб вивезти сім’ю доньки з окупації. Але у будинок, де вони жили в Ірпіні, потрапив артилерійський снаряд. Їхня квартира була зруйнована, а академія зазнала серйозних руйнувань. Тепер там лише можна проводити екскурсії і показувати гостям, які жахіття витворяє росія, країна сучасних фашистів.

До речі, хочу віддати належне міжнародним та державним програмам. Бо коли звільнили Ірпінь, діти почали капітальний ремонт квартири, як і жителі всього будинку. Спочатку за свої кошти. Чесно, я не міг повірити, що їх їм колись повернуть. Але повернули.

А зараз у Немирові проживає більше 2000 переселенців. Це при тому, що колишній Немирівський район поділений на три громади і ми — одна третя цієї території.

– Скільки ваших земляків повернулись додому «на щиті»? Деяким головам дорікають, що вони не приходять на всі вшанування загиблих жителів їхньої громади. Ви буваєте на всіх вшануваннях?

– Найболючіша тема — в нашій громаді загинуло 86 воїнів. Значна частина з Немирова, Чукова, Ковалівки. Серед загиблих — наш староста Петро Шлапак. Вічна їм пам’ять. Але ще є й інші, які в полоні досі, та безвісти зниклі. І серед них працівник міської ради Юрій Материнський.

Так, я буваю на усіх вшануваннях. У нас затверджена церемонія прощання, на яку сходиться майже усе місто. І люди на колінах вшановують Героя. І відспівують у православній церкві України.

Про монастир МП та його ігуменю Херувиму, який вважають оплотом «русского міра»

— У Немирові є жіночий монастир, який досі належить Українській Православній Церкві Московського патріархату. Свято-Троїцький монастир, як зазначено в реєстрі, є ставропігійним. Тобто, ця структура має особливий статус і вона підпорядкована напряму предстоятелю церкви. Враховуючи, що в православному світі такий статус має патріарх, і дві церкви України підпорядковані духовно або Вселенському патріарху (ПЦУ), або Кірілу (УПЦ (МП), то виходить, що у Немирові цей монастир є структурою РПЦ в Україні? Так званому Московському патріархату дано 9 місяців, щоб змінили свою приналежність. Як у вашій громаді з цим?

— Наскільки мені відомо, наш монастир підпорядкований митрополиту УПЦ Онуфрію. Наголошую, що влада відокремлена від церкви. Але переконаний, що в українського народу має бути своя православна церква. Ті церкви, які ми називаємо Московським патріархатом, приймуть своє рішення, як того вимагає закон. Але хочу сказати, що ті церкви, які знаходяться у нашій громаді, допомагають Збройним силам України.

Хочу наголосити, що з початку війни ігуменя Свято-Троїцького монастиря Херувима проявила свою громадянську позицію. З початку війни вона допомагала біженцям, переселенцям. І тепер вона та підпорядкований їй монастир допомагає нашим захисникам.

— Ми вже бачимо, що в Україні є священники МП та навіть митрополити, засуджені за антиукраїнську діяльність та зраду Україні. Ігуменю Херувиму та ввірений їй монастир також багато хто вважав оплотом та симпатиками «руского міра». Не надходило скарг щодо такої діяльності?

— Ні, такого не було. Та якби там була хоч якась підозріла антиукраїнська діяльність, то співробітники спецслужб вже це зафіксували б, бо у Немирові знаходиться міжрайонний відділ СБУ. І якщо такого не сталось, то монастир наш на правильній позиції.

— Немирівську громаду багато хто вважає найбагатшою не лише в області, але й Україні. Бо переконані, що Немирівський завод платить у ваш бюджет величезні податки.

— Мені дуже приємно, що вважають нашу міську громаду найбагатшою в Україні, а мене найбагатшим головою. Але це не так. Є набагато багатші громади. А «Немірофф» — підприємство, відоме далеко за межами країни, в основному наповнює бюджет Вінницької області та України. А Немирівській громаді йдуть лише податки від зарплати та оренди землі. Бо там своя, акцизна специфіка оподаткування. І найбільшими наповнювачами місцевого бюджету є якраз сільгоспвиробники.

— Чи є підприємства, які переїхали до Немирова із прифронтової чи окупованої зони?

— Хочу повідомити, що у Немирова є перспектива, тому що до нас переїхало із Сумщини бюджетоутворююче міжнародне підприємство «Гуала», яке має 28 заводів у Європі. Їхні заводи у Сумах розбомбили, і це підприємство переїхало до нас. І ми зараз до цього підприємства робимо дорогу. Там, у перспективі, має працювати 600 працівників із достойною зарплатою. Але для цього треба виконати дуже багато умов — від соцзахисту до житла. Бо вахтовий метод не оправдовує себе.

Про «бандєйки» депутатів, які ставлять ультиматуми головам

— Чи не у кожній громаді є конфлікти голови із депутатським корпусом. Бо новий закон зробив депутатів майже як рабів партій, до яких вони належать. У вас є таке?

— Ми знайшли порозуміння із депутатами із здоровим глуздом, які хочуть працювати на благо людей, а не партійних кланів.

Тому у нас ще залишилось кілька депутати від «Батьківщини» та УСГ, які вагаються.

— У вас є дерибан землі?

— Як і у всіх. І я вам відверто скажу, що, на жаль, ним займаються усі, кому не лінь…

— І всі приходять до голови із словом дай? Погрозами чи як?

— Так, бо на якомусь етапі народні депутати, особливо місцеві, постворювали свої «бандєйки», я таких не можу назвати обранцями народу, і ставлять головам ультиматуми: або ти нам даєш землю, або ми тобі висловлюємо недовіру. Нинішня виборча система зробила так, що народними обранцями стають не ті, хто достойний, а ті, кого вигідно поставити, для виконання певних завдань.

Ви ж бачите, що відбувається у всіх громадах області — якщо міський голова не погоджується працювати на латифундистів або на ті ж бандєйки їхнього «лідера», то йому угруповання таких же депутатів, вже місцевих, за вказівкою головного висловлюють недовіру.

На певному етапі і у мене було так, що збирали підписи про висловлення недовіри мені. Бо не виконую ті вказівки, які мені вони ставлять. Багато «гінців» було із області, Києва, але розпочав цим висновком і ним закінчую, що у нас на Немирівщині дуже розумні люди. Нормальні депутати, які дуже швидко зорієнтувались, що відбувається. І сьогодні у мене більшість. Мене підтримують навіть ті люди, які довгий час були до мене в опозиції.

Як воює Ляшко та скільки В. Качур, як голова від Радикальної партії, допоміг йому

— Скільки для фронту виділяє Немирівська громада коштів та що відправляє туди?

— Я хотів би похвалитись, що в цьому місяці ми зібрали від пожертв із зарплат працівників міськради, освіти та культури, дітки з турніру футбольного, тільки на дрони майже пів мільйона грн. І я щомісяця віддаю 50 відсотків своєї зарплати на допомогу Силам оборони. Так само і заступники, начальники управлінь, інші. Купуємо — що просять наші воїни. Від автомобілів до РЕБів.

— Ви очолюєте обласну організацію Радикальної партії і є єдиним головою громади від неї в області. А її лідер Олег Ляшко сьогодні на фронті. Ви підтримуєте з ним зв’язок? Шлете допомогу?

— Так, Олег Валерійович, і це не секрет, командир батальйону 63-ї бригади, вже третій рік на війні і пішов туди служити у 22-му добровольцем, наскільки мені відомо, у званні сержанта. Далі став лейтенантом. І нині він підполковник і командир підрозділу операторів безпілотників. Воює на Куп’янському напрямку. І сьогодні це одна із кращих бригад армії та підрозділу.

Ми і раніше допомагали батальйону, в якому воює Ляшко, і запропонували йому допомогу тепер — думали, йому потрібні безпілотники. Але Олег Ляшко уточнив, що нормальні, серйозні безпілотники у його підрозділ нещодавно привіз Кличко. Тому попросив допомогти придбати два мініескаватори. Це щоб копати окопи і вибудовувати фортифікаційні споруди. А це говорить про те, що Ляшко береже своїх воїнів та хвилюється за їхнє життя. Щоб зберегти життя підлеглим та заховати підрозділ від очей ворога. Вважаю це далекоглядністю Олега Ляшка. А хейтерам та диванним експертам раджу не дорікати в чомусь Ляшку, а піти і повторити його шлях у війську. І, думаю, що заздрити потрібно в цей період, коли він воює, а не в той, коли вже він буде в парламенті народним депутатом. Чи буде займати найвищу посаду. І факт — на сьогодні із очільників партій він один із небагатьох такий.

І я зараз хотів би побачити наших політичних лідерів рейтингових партій та нардепів у бронежилетах на фронті. Хоча б на будівництві фортифікаційних споруд.

— Гарне місто Немирів роками псував вигляд стихійного ринку на центральній вулиці. Але і тих, хто там стояв, можна було зрозуміти — треба було ж якось виживати в непрості роки. Як ви вирішили цю проблему?

— Сьогодні вже побудовано більше ста сучасних бутиків, і у них перебрались ті, хто працює на ринку. Інша частина чекає, коли ще будуть добудовані такі сучасні торгові площі. Думаю, що за короткий період буде побудована достатня кількість площ, щоб і люди мали роботу, і сучасною стала центральна вулиця, про яку ми говоримо. Як і кожна інша, де плануємо серйозну реконструкцію.

Обов’язково перед виборами опоненти засипали мене запитаннями — де у Немирові туалети. То хочу наголосити, що саме там, на ринку, побудовано їх достатньо. Хочу запевнити, що Немирів стає таким цивілізованим європейським містом, яким будемо пишатися.

— Немирівщина споконвіку була родзинкою Поділля, тут дуже багато історичних пам’яток — як ви будете дбати про них?

— Це важливо для нашої громади, що ми були двічі столицею України козацької доби. І у нас є прекрасний палац княгині Щербатової, яка зробила чимало для нашого краю, тут і картинна галерея, унікальний парк, який плануємо зробити не гіршим Софіївки. Тому будемо культивувати повагу до краю та розробляти туристичні маршрути — до Скіфських валів, поселення цієї пори найбільше в Європі. В громаді багато виявлено поселень Трипільської культури. Тому плануємо зробити тут такий великий культурний центр. Бо це спадщина всієї України. Ми маємо стати не гіршими від Європи. Головне, щоб закінчилась війна.

— Ви вже вп’яте стали головою Немирівської громади. 19 років як у владі?

— Так. На той час, коли я балотувався на голову, в мене коронавірусом було вражено 80 відсотків легенів і я півтора місяця лікувався з дружиною. Навіть стояло питання «жити чи не жити». Вижили, слава Богу. Встиг зареєструватись, але повноцінно проводити виборчу кампанію не міг. Але при тому, що я не міг проводити агітацію, я вп’яте виграю вибори.

Бо команди, які об’єднались проти мене і команди, яка підтримує міського голову, всім відомі. Вони вже були при владі і мали своїх кандидатів. І вони на виборах гарно фінансувались — і курячими окорочками, і фінансами, іншими способами підкупу виборців… І перемогла команда Качура. Бо наш виборець із Немирівщини мудрий і далекоглядний. І дякую жителям, що вони мене підтримують.

— А шостий раз підете на голову, коли будуть вибори?

— Так, звичайно, піду.

Хочу сказати, що сьогодні я 19 років як у місцевому самоврядуванні. Напевно, в області мало таких голів, які 4 разів були обрані головами громад. Але я впевнений у тому, що в мене вистачить сил, щоб стати міським головою і на наступний раз. Бо я люблю громаду. Люблю Немирів. Я тут проживаю з 1981 року. Це для мене рідна громада. Нікуди не збираюсь звідти їхати — ні у Вінницю, ні до Києва, ні за кордон.

А зараз — невтомна праця на благо справедливого миру в Україні. Переможного нам Нового року!

Спілкувалась
Тетяна Редько