Тоді там відкривали «Донбас-Арену» і сяяв новенький Доне­цький аеропорт, куди ми, журналісти з усього світу, прилетіли на цю подію.

Бейонс під час відкриття цього грандіозного дій­ства давала цілий концерт.

Гонорар її складав 500000 $. Так, пів мільйона доларів.

І ще всі жартували, що це цілий мішок пострадянської естради. І такого дійства «по-багатому», напевно, ще не бачила Україна.

Під грандіозні феєрверки донецькі Ахметов і компанія показували — «хто в домі господар». Тут були всі — від Ющенка, Тимошенко до Януковича і обойми російського бомонду.

Це була остання ілюзія єднання. Всіх з усіма. Але, зізнаюсь, гарна.

Ахметов водив під ручку Тимошенко і Королевську, тоді вони були подругами, тепер остання — зрадниця, що втекла до рф.

Дійство вела ще українська ведуча Сніжана Єгорова. Яка тепер — явна сєпарка.

Ми обідали в кафешці, яка під час окупації Донецька перейшла до терориста Захарова. У тому «сєпар»-кафе його і порішили.

А тоді неймовірна Бейонс співала під софітами такої ж неймовірної «Донбас — Арени», визнаної найкращою спорудою Європи.

І хто знає, скільки вона дотепер прийняла б світових клубів та шоу у себе.

Як і відгроханий міжнародний Донецький аеропорт. Тепер місце героїзму кіборгів і великої трагедії із руїнами…

Наша ложа преси виходила прямо на ложу цього усього бомонду.

І було видно, як переважна біль­шість — Люда з Яником, всякі там сальдо — бондаренки повалили «мити ноги в ріках шампанського і обжиратись кілограмами ікри». Так, під час концерту Бейонс. Ще там явно було видно, що народ сотворив собі кумира — земне божество Ренатіка. Йому там Яник і в «подмьотки» не йшов.

Ви б бачили цей екстаз. Там тоді все крутилось навколо Ахметова. Тому і проффесор Янукович назвав поетесу Ахматову Ахметовою…

І під це все неймовірно багате і дороге, під пісні такої ж «слішком» дорогої Бейонс мені чомусь стало там страшно. Бо як журналістка, офіцер спец­військ, саме там побачила початок кінця.

Української — нуль!

Виклики — что там Кієв? Ми кормім Україну! Президенту Ющенку слова не дали, бо боялись, що засвистять. Зате Яника висунули на танець з зіркою — пропагандистський трюк.

А в Маріуполі, куди нас поселили, всі готелі були або із назвами СССР, або із його символами.

Я ще тоді в публікації вказала на найстрашніші симптоми — бездарну політику влади, бо тут українською, починаючи зі шкіл і закінчуючи політиками, і не пахло. І ще написала, що плачевно закінчують народи, які підмінюють Бога земними «божествами». Бо таким там був «солнце очей Ренатік».

Був час подумати загострено про це, коли наш літак тримали довго на летовищі того самого Донецького аеропорту, який став символом нескореності українських воїнів- кіборгів.

Бейонс із командою вже перед нами відлетіла у США.

Чи згадує тепер про цей концерт?

А я згадую часто. Особливо коли розмовляю з донеччанами, які вимушені вже більше 10 років поневірятись по світу після його окупації і створення там цих квазі-ОРДЛО.

«Ми вірили Ренату, як самому собі. Бо завжди вважали, шо він порішає. Бо так було «всєгда». А він не порішав…

І що? Тепер Донецьк процвітає без так ненависної тоді сєпармасам України? Багато там залишилось чоловіків? Яких кинули у м’ясорубку, яку самі ж і своїм воланням «путінпріді» і надіями на «ахметовпорешает» затіяли?

Скількох зробили безхатьками та біженцями?

Бо запитайте тепер колись заможних донецьких, за скільки вони там можуть продати їхні будинки, колись дорогущі?

«Десятка — за квартиру, тридцятка за дім… у десять разів дешевше!» — діляться місцеві.

Уявляєте?

І як не парадоксально, але все починалось саме із духу тогочасного Донбасу, який зафіксований на футболці (на фото), які тут роздавали учасникам дійства.

Напис російською: «Я открыл «Донбасс-Арену».

Далі англійською. Ну, це щоб вгодити іноземцям, які приїхали сюди на відкриття.

А де українська?

За все дійство я не почула тут й слова українською.

Уявіть собі, щоб хоча б в якійсь із європейських держав захід, що відкривався, державного статусу, був позбавлений державної мови і державних ритуалів.

Ахметов — бог і Донбас — кормілец ненависних хохлов, які сидять на їхніх шиях — ось що я чула тоді…

Ну що, асвабаділісь?

Бейонс і тепер співає під софітами слави. І її гонорари виросли в рази…А ви де?

В український Донбас могли запросити навіть найдорожчу зірку планети! А тепер кого — біснувату чечоріну?

Ах да, як же багатьох із цих горлопанів «руского міра» виручає тепер український паспорт. О, ні, вони його не принципово залишили, а заникали, щоб їздити по Європі. Бо з вимріяним рф можна лише за Урал.

А так — летять до Туреччини по російському, а звідти уже по світу — за українським. Такої ненависної України?…

Ось такі спогади під пісні найвидатнішої зірки двадцять першого століття Бейонс.

Тетяна Редько