Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Із штурмової роти «Шквал»
Жителі Плужненської (на Ізяславщині) громади провели в останню земну дорогу героя Олега Колодяжного. Він був мешканцем села Закриничне, народився 1 грудня 1977 року. У червні 2024 року Олега Вікторовича призвали на військову службу. На фронті він був стрільцем-санітаром штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти “Шквал”. На Запорізькому напрямку захисник отримав важке поранення, після лікування знову повернувся у частину та продовжував нести службу. Та наслідки поранення далися взнаки. 27 грудня Олег Колодяжний помер у лікарні Запоріжжя.
Назавжди у пам’яті
«На щиті» до Ленковецької громади Шепетівського району повернувся військовослужбовець Олег Паляниця. З ним прощалися у селі Чотирбоки.
Олег Володимирович на фронті був водієм-електриком відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів першого десантно-штурмового батальйону військової частини. Герой загинув 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.
Загинув на Харківщині
У Старокостянтинівській громаді прощались із Героєм, солдатом Артемом Салієм. Захисник народився 19 березня 1994 року. Його життя обірвалось 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Гай Ізюмського району Харківської області.
У Небесному війську
У Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із захисником України, солдатом Олегом Смисловим. Він народився 1 червня 1980 року. У цивільному житті працював на одному з місцевих приватних підприємств. Олег Смислов загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Звірове Покровського району, що на Донеччині.
Війна обірвала мрії
У Берездівській громаді прощались із воїном Сергієм Стародубовим. Народився захисник 8 грудня 1986 року у селі Берездів Шепетівського району. За фахом був кухарем. У цивільному житті працював сторожем на місцевому хлібозаводі та трактористом у колгоспі. У грудні 2023 року Сергій пішов захищати Батьківщину від російських окупантів. Захисник був механіком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Прибузьке Миколаївської області він отримав поранення, і життя воїна обірвалося. Це сталося 2 листопада 2024 року.
Під жовто-блакитним прапором…
«На щиті» до рідної домівки повернувся воїн Анатолій Шуляк із Староостропільщини Хмельницького району. Прощання з Героєм відбулось у селі Райки.
«Він дуже любив рідне село і свою Батьківщину, стояв до кінця за Україну, за її людей, за дітей... І віддав за це найдорожче — життя. Тепер він спочиватиме на своїй рідній землі, під жовто-блакитним прапором, бо він - Герой. Співчуваємо родині, сумуємо, пам'ятаємо…» - йдеться у дописі громади.
Командир десантно-штурмового відділення
Славутчани провели в останню земну дорогу бійця Петра Булаєвського, який віддав життя за незалежність нашої країни. Він народився 12 лютого 1973 року у селі Радошівка. Після строкової служби працював 14 років у лавах органів внутрішніх справ і кримінально-виконавчої служби. З сім’єю проживав у Славуті. Пізніше поїхав на роботу за кордон, там перебував тривалий час, але повернувся до України. 7 липня 2022 року Петра мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив командиром десантно-штурмового відділення. Жодного разу захисник не був у відпустці, кажуть у громаді. 23 грудня 2024 року герой загинув на Курщині, виконуючи військовий обов’язок.
Єдиний син у батьків
Шепетівська громада проводила у засвіти В’ячеслава Ковтонюка, який поліг на війні. Він народився 9 березня 1988 року у Шепетівці. Був єдиною дитиною у батьків. Після 9-го класу хлопець навчався у Шепетівському професійному ліцеї та отримав диплом радіомеханіка. Після закінчення працював у ПРАТ «Шепетівкагаз», у будівельній бригаді. Цікавився технікою, ремонтував мобільні телефони та комп’ютери. Мріяв згодом відкрити власну справу з радіотехніки.
На військову службу чоловіка мобілізували 27 жовтня 2024 року. Маючи відповідні знання з радіотехніки, він хотів керувати дронами. Але став стрільцем. 24 грудня родина отримала звістку про те, що Ковтонюк В'ячеслав зник безвісти. 31 грудня батькам повідомили, що воїн загинув під час виконання бойового завдання у Курській області.
Загинув у бою на Луганщині
Теофіпольська громада прощалася з воїном Сергієм Пилипчуком. Він народився 2 квітня 1999 року. Був жителем села Воронівці. 25 грудня 2024 року при виконанні бойового завдання захисник загинув на Луганщині.
На війну пішов добровольцем
Жителі Летичівської громади зустріли живим коридором полеглого воїна Олександра Асмана. Йому було 23…
Як розповіли у селищній раді, народився, зростав і навчався Олександр у Летичеві. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, пішов добровольцем захищати країну.
Не судилося йому одружитися, створити сім'ю, стати батьком… Війна забрала у рідних сина, брата, внука, племінника, у друзів і бойових побратимів – вірного товариша.
Олександр Асман загинув 28 грудня під час виконання бойового завдання у Краматорському районі, що на Донеччині.
Нагороджений орденом «За мужність»
У Славутській громаді провели в останню земну дорогу захисника України Дмитра Глобіна. Народився воїн 1 червня 1995 року у селі Перемишель Славутського району. Дмитро рано втратив батьківську опіку і декілька років навчався у школі-інтернаті. У Полонському професійному аграрному ліцеї юнак здобув професію «тракторист-механік». Навесні 24-го року Дмитро Глобін добровільно ухвалив рішення стати на захист України. Він пройшов військову підготовку та пішов служити у 47-му окрему механізовану бригаду у складі спеціального батальйону «Шквал». Воїн брав участь у бойових діях на найгарячіших ділянках фронту. На Покровському напрямку він отримав поранення, але знову повернувся у стрій. Під час служби був відзначений грамотою командування 47-ї бригади за сумлінне виконання службових обов’язків. У серпні, відповідно до указу Президента України, Дмитра було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Солдат героїчно загинув 21 грудня у Курській області.
Життя віддав за Україну
Ізяславська громада прощалася із 51-річним воїном Олегом Тітарчуком. На фронті він був водієм відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону. Понад рік доля Героя була невідомою, він вважався безвісти зниклим. У серцях рідних і близьких жила надія, та стало відомо про загибель Олега Миколайовича.
«Він присвятив себе захисту Батьківщини, ставши на її оборону після вторгнення російських окупантів на територію України. Він палав любов'ю до України і до останнього залишався вірним своїй присязі. Завжди був відкритим, життєрадісним, з вогником у душі. Тепер йому назавжди 51…» - розповідають односельці.
У січні виповнилося б 45…
Жителі Білогірщини у Шепетівському районі провели в останню путь захисника Олександра Юрчука. Військовий був кулеметником, боровся з ворогом на одному з найгарячіших напрямків фронту. 24 грудня 2024 року життя Героя обірвалося під час виконання бойових завдань. Він загинув у Курській області. Попрощатися із захисником прийшли рідні, знайомі та близькі. В січні Олександру мало би виповнитися 45 років.
Шана Герою
У Старокостянтинівській громаді Хмельницького району прощалися із загиблим на війні захисником Русланом Янчуком. Він був мешканцем села Влашанівка. Народився Герой 30 жовтня 1979 року. Був кулеметником стрілецького відділення. Руслан Миколайович загинув під час виконання бойового завдання 16 грудня 2024 року. Це сталось у населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Йому було лише 22 роки
У село Петриківці Війтовецької громади повернувся «на щиті» Роман Жаборовський.
Роман народився 26 травня 2002 року. Після закінчення 9 класів школи юнак навчався у Хмельницькому в професійно-технічному училищі №8. Там здобув професію «слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування. Електрогазозварювальник». Працював у «Хмельницькгаз», але недовго, бо ж Романа призвали на строкову службу. На початку повномасштабного вторгнення він спершу охороняв аеропорт «Антонов» у Київській області, згодом брав участь у боях на Сході. На Бахмутському напрямку Донецької області життя Романа Жаборовського обірвалося.
Побратим Романа розповів, що хлопець був сміливим, в його очах ніколи не було страху і сумніву. Бійцю навіки залишиться 22.
Провели в останню дорогу
У селі Маків Кам’янець-Подільського району з усіма військовими почестями провели в останню земну дорогу Олега Щербатого. Захисник народився 20 лютого 1973 року. Його життя обірвала війна 20 грудня 2024 року. Герою навіки 51 рік.
Надіялися, що живий
Меджибізька громада Хмельницького району проводжала в останню земну дорогу Героя Володимира Яковлева. 18 місяців рідні захисника щиро надіялися, що він живий, але справдилось найгірше.
Володимир Миколайович народився 1 червня 1977 року в селищі Меджибіж. Навчався у місцевій школі. Після строкової служби в армії працював будівельником як в Україні, так і за кордоном, любив свою роботу. Коли почалася війна, чоловік записався до лав територіальної оборони. Із 2 травня 2022 року пішов боротись із ворогом. Служив у складі 4 ОТБр. Разом з побратимами воював на Херсонщині та Донеччині. 13 червня 2023 року Володимир Яковлев загинув під Новодонецьком Волноваського району Донецької області. До 9 грудня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Обірвалося молоде життя
Жителі Ізяславщини в останню земну дорогу провели Сергія Кравчука. Він був воїном-стрільцем десантно-штурмового відділення. Мешкав у селі Поліське Шепетівського району. Герою навіки залишиться 31 рік.
Важка втрата
Кам’янець-Подільська громада провела в останню дорогу Героя Івана Гречаного. Військовий отримав важку мінно-вибухову травму на Донеччині, від чого його життя обірвалось. Захиснику було 34 роки. Його поховали з усіма військовими почестями на Алеї слави.
Назавжди в пам’яті
Білогірська громада, що на Шепетівщині, попрощалася із бійцем Миколою Швайдецьким. Чоловік був родом з села Жижниківці, навчався у Гулівецькій школі. Повномасштабне вторгнення застало захисника в Миколаєві, де він жив останні роки. Микола долучився до війська та ніс службу на Донеччині. 1 серпня 2023 року зв’язок із 50-річним бійцем обірвався. Довгі півтора року рідні воїна зберігали надію на краще. Та 6 грудня 2024 року загибель Миколи Швайдецького підтвердилася. Його життя обірвалось поблизу населеного пункту Курдюмівка у Донецькій області.
Невиліковний біль утрати
Кам’янець-Подільський провів в останню земну дорогу захисника України Віталія Березовського. Військовий боровся з ворогом на Донеччині і 13 грудня 2024 року загинув. Воїну навіки залишиться 49 років.
Приклад офіцерської честі
У Полонному Шепетівського району попрощалися із офіцером Державної прикордонної служби України Артемом Калінкою. Він народився 13 січня 1994 року. Мав звання капітана. Військовий загинув, захищаючи Державний кордон України на ділянці Сумської та Харківської областей. Це сталось 24 грудня 2024 року.
Рідні, близькі, друзі, священнослужителі, бойові побратими, жителі громади провели в останню дорогу та віддали шану полеглому захиснику.
Ніколи би не здався у полон
У Хмельницькому попрощалися із захисником України Олексієм Батаєвим. Він народився 19 січня 1977 року у селі Нестерівці Кам’янець-Подільського району. В цивільному житті працював закрійником на одному із швейних підприємств. З початком повномасштабного вторгнення долучився до Тероборони. Потім служив у лавах 65-ї окремої механізованої бригади. Загинув Герой 22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
«Олексій дуже любив футбол, вболівав за "Шахтар". У нього є рідний брат, вони разом пішли в Тероборону, а потім його звідти забрали до війська. Рідним говорив, що в полон ніколи б не здався», - згадують про нього земляки.
Герою було 47 років.
Відважний патріот
У Славуті провели в останню путь Богдана Захарчука — воїна, який поклав своє життя за незалежність України. Народився Богдан 14 лютого 1993 року. Він навчався у Славутській школі, а в професійному ліцеї здобув професію кухаря-кондитера. У цивільному житті Богдан працював у закладі громадського харчування, пізніше на одному із заводів.
Після початку повномасштабного вторгнення, 19 квітня 2022 року, чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Службу проходив на посаді механіка взводу безпілотних авіаційних комплексів. Захисник був нагороджений медаллю як учасник бойових дій та ветеран війни, грамотами від командування.
13 грудня 2024 року на околицях населеного пункту Новоданилівка Запорізької області його життя трагічно обірвалося. У нього залишилися батьки, бабуся та кохана дівчина.
Мав добре серце
У Новій Ушиці, що на Кам’янеччині, попрощалися із героєм Артуром Кравчуком, який загинув 9 грудня у Курській області під час виконання бойового завдання.
«Артуру Миколайовичу навіки 40 років. У пам’яті всіх, хто його знав, він залишиться добрим, щирим, відповідальним і порядним чоловіком, який мав золоте серце та золоті руки», - йдеться у дописі громади.
Поранення не дало шансу
В Орининській тергромаді, що на Кам’янеччині, провели в останню земну дорогу захисника Анатолія Сокульського.
Він народився в Кадиївцях 16 лютого 1975 року, тут і проживав. Мобілізували чоловіка у липні 2024 року. Він ніс службу на посаді стрільця-помічника гранатометника. Виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новооленівка Донецької області, 17 грудня 2024 року отримав поранення, несумісні з життям. Поховали Героя в його рідному селі Кадиївці.
На гарячих напрямках фронту
Ярмолинецька громада провела в останню земну дорогу захисника Дениса Сову. Він народився 26 червня 1991 року у селі Волудринці. Призвали до війська Дениса у серпні 2023 року. Пройшов навчання за кордоном, а згодом боровся з ворогом на гарячих напрямках фронту. 20 грудня 2024 року солдат загинув під час виконання бойового завдання.
Виконував бойове завдання
Красилівська громада назавжди попрощалась із захисником України – солдатом Дмитром Шостацьким. Після закінчення школи в Красилові Дмитро навчався у місцевому професійному ліцеї, здобув професію електрозварювальника, деякий час працював на машинобудівному заводі. В квітні 2024 року був мобілізований до війська. На фронті він виконував бойові завдання різної складності. 20 грудня 2024 року Герой загинув під час бою у районі населеного пункту Тихе Харківської області. Дмитру назавжди 32…
Потайки від рідних вирушив на фронт
У місті Дунаївці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області віддали останню шану Герою Сергію Павленку. Війна обірвала його життя у 22 роки.
Успішний студент закордонного університету, він повернувся до рідної України потайки від рідних і добровільно пішов на фронт. Життя бійця трагічно обірвалося на Курщині.
Сергій Васильович Павленко народився 14 травня 2002 року в Дунаївцях. Навчався у місцевій школі та з дитинства виявляв особливий талант до математики. У 2017 році хлопець став студентом у місті Кельце (Польща) та навчався на техніка-інформатика. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Сергій допомагав українським біженцям: займався перекладом, консультував з документами. Та його серце щеміло за рідною землею.
3 березня 2023 року, потай від близьких, він повернувся в Україну. Мати дізналась, що її син пішов на війну, лише 4 травня, коли побачила фото Сергія у військовій формі. Хлопець обрав службу в десантно-штурмових військах, у 80-й бригаді. На фронті керував бойовими дронами, був оператором. За самовіддану службу отримав орден "За мужність".
Обірвалося життя бійця 21 грудня 2024 року поблизу села Руське Порічне на Курщині. Це сталось внаслідок важкого поранення від ворожого дрона. Сергію Павленку назавжди 22 роки...
Повернувся з-за кордону, щоб воювати
Хмельницький провів в останню земну дорогу Героя Павла Шоломицького. Павло В’ячеславович народився 18 червня 1994 року в Городку Хмельницького району. Із 7 класу разом із сім’єю проживав в обласному центрі. Згодом здобув професію автослюсаря. Працював на заводі “Новатор” токарем-розточувальником. Понад п’ять років тому переїхав до Польщі. Та влітку 2024 року повернувся, аби стати на захист України. Підписав контракт з Третьою окремою штурмовою бригадою Збройних сил України. Виконуючи бойове завдання на Луганщині, 18 грудня 2024 року захисник загинув.
У нього залишилися мати, батько та молодший брат. Герою назавжди 30 років.
Герой із позивним «Дідусь»
У Хмельницькому попрощалися із 73-річним Героєм Володимиром Герасименком. Володимир Анатолійович народився 29 листопада 1951 року. Працював інженером. Коли вийшов на пенсію, пішов захищати Україну. Так, ще у 2016-му році Володимир Герасименко став добровольцем. Через поважний вік його не взяли у Збройні сили України, тому чоловік доєднався до лав “Правого сектору”. Проходив військову службу в ДУК ПС "'Санта". На фронті оборонець був мінометником та кулеметником, мав позивний «Дідусь».
«Я пишаюсь, що служив з ним. Ми воювали на Горлівському напрямку, на Торецькому… Таких людей дуже мало, він віддавав все до останнього. Робив всю роботу – а я дивувався, адже тоді йому вже було 71. Є такі люди, якими молодь України може гордитись!» - розповів побратим Героя з позивним «Федір».
Помер «Дідусь» 7 грудня 2024 року у потязі. Це сталось внаслідок серцево-судинної хвороби. Він їхав до Львова для проведення оперативного втручання.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала
Світлана Шандебура
