18 січня ДБР висунуло підозру судді Господарського суду Києва за «рішення, ухвалене в інтересах міністерства оборони рф», яке спричинило стягнення коштів з України, витрачених на війну. Ця справа стосується рішення 2012 року, коли ще ніхто не міг передбачити, що між Росією та Україною розпочнеться війна.

Більше того, рішення судді Івченка залишили без змін суди апеляційної та касаційної інстанцій. У перегляді брали участь 11 суддів. За версією ДБР, ці 11 суддів не є зрадниками, а зрадником вважають суддю першої інстанції.

«Ці події демонструють, що будь-якого українського суддю можна звинуватити у незаконності остаточного судового рішення, і підтвердження законності такого рішення вже не має значення. Слідчий ДБР вже визнав дії та рішення судді незаконними, що нівелює апеляційний та касаційний перегляд. Такий прецедент матиме жахливі наслідки для системи правосуддя в цілому, породжуючи у суддів страх перед виконанням своїх обов’язків, адже будь-коли (як в даному випадку через 12 років) до судді можуть прийти і звинуватити його в тому, що «у 2012 році він домовився з путіним фінансувати війну в Україні». Для мене очевидно, що такі дії є наслідком моєї професійної діяльності, і надалі я поінформую всіх про деталі цієї свавільної справи», — прокоментував Анатолій Івченко.

Деякі ЗМІ зазначають, що такі дивні рішення можуть бути спричинені позицією Івченка у поточній справі про банкрутство одного підприємства.

Однак, в суспільстві, враховуючи заангажовані рішення багатьох суддів, далекі від законності, дотримуються іншої думки.

І рішучих дій щодо таких суддів суспільство чекає вже давно.

Бо захищати принципи і свою репутацію може орган, який має довіру і не скомпрометував себе.  На жаль, це не скажеш про наші суди.