З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну гірськолижний курорт у Карпатах отримав якийсь нелегальний статус збориська ухилянтів та багатіїв.

Буковель, по суті, став синонімом безпробудного мажорства і всіляких липових довідок про інвалідність, троє дітей, важкохворих неходячих батьків чи бабусь.

Схоже, це жодним чином не впливає на популярність такої дорогої забаганки на Івано-Франківщині, бо тисячні колони любителів зимових розкішних розваг підтягуються до Буковелю щодня.

І якщо хтось думає, що серед них лише молоді панянки із силіконовими губами та доглянуті сини київської еліти, то мушу розчарувати. Зараз цей гірськолижний курорт облюбувало ще й українське чиновництво середньої руки та місцеві пани — голови громад.

Випадково дізнався, що цими днями в Буковелі відпочиває голова однієї з громад Вінниччини. Причому, із родиною свого 30-літнього сина-«інваліда», який дуже полюбляє круті засніжені спуски.

Поїздка на 5 днів їм обійшлася в 150000 гривень. Це, крім дороги на своєму дорогому німецькому позашляховику, який придбано після обрання жінки на посаду. Словом, у них все в шоколаді. За сина не переживає, бо у нього така довідка, що, певно, сам міністр оборони віддасть йому честь.

Гроші теж не проблема, вони успішно робляться на корупційних схемах. Вона, до речі, має у цьому непоганий досвід. Як, власне, й інші народом обрані слуги, котрі обіцяли все робити для громади, але в якийсь момент подумали, що своя кишеня ближче.

Таких «курортно-санаторних» начальників у нас вистачає. Для них війна — це щось другорядне, далеке і не їхнє діло. Вони можуть відчепно виділити з бюджету щось на армію, а потім місяць піаритись, ніби це було куплено за їхні особисті гроші.

Не кажу, що це незаконно. Із законом у нас у країні взагалі якось не складається. Так, це щонайменше аморально, але увесь фокус у тому, що мораль у цієї публіки вже повністю вся вицвіла. Вона і раніше була для них якоюсь рудиментною плямою. Їх щодня затримують, а вони щодня крадуть...

Через кілька днів пані голова приїде, вийде на роботу і знову вдаватиме переживання за ЗСУ, загиблих та поранених військових, за переселенців, які вже написали на неї скарги у всі інстанції. Але пов’язані бюджетом інстанції мовчать, бо вони теж хочуть відпочивати в Буковелі, Туреччині, Єгипті та Домінікані.

Зараз багато говорять про закінчення війни. На жаль, рідше почали говорити про нашу перемогу. Звісно, з таким керівництвом нам буде дуже важко її отримати. У будь-якому разі така суспільна модель, де одні гинуть за країну, другі скидаються своїми мізерними пенсіями, щоб купити автівку для ЗСУ, а треті відкупляються, розкошують і вважають, що вони помазані Богом та безкінечно розкрадатимуть народні ресурси, себе вже дискредитувала.

Наші воїни воюють за справедливість. А вона починається з маленького села.

Не соромтесь контролювати владу, бо ви утримуєте її за свої гроші. Інакше замість фінансування школи чи дитсадка ваші кошти йтимуть на Буковелі...

Василь Снігур