Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Відданий патріот держави
Трагічна звістка надійшла до Кам’янця-Подільського. На фронті загинув військовий Іван Буляк.
«Відданий патріот, солдат, старший лінійний наглядач взводу зв’язку, він загинув, виконуючи свій обов’язок – захищаючи рідну країну», – написав на своїй сторінці міський голова Михайло Посітко.
Героя зустріли “живим коридором” центральними вулицями міста. У громаді оголосили День жалоби.
У військового залишилися матір, бабуся та сестра. Рідним вручили державний стяг та прапор підрозділу, в складі якого Іван боронив Україну.
Обрав шлях воїна
У Славуті попрощались із 31-річним воїном Миколою Новіцьким.
Микола став на захист країни ще у 2014-му. Служив у складі Національної гвардії. За роки служби отримав багато нагород і відзнак.
Військовий народився 19 грудня 1993-го. Закінчив місцеву школу, а згодом вивчився на кухаря-кондитера у професійному ліцеї. У 2012 році хлопця призвали на строкову службу.
Коли розпочалась війна, Микола уклав контракт і став на захист країни. Так, у 2014-му він свідомо обрав шлях воїна. Про це розповідають на сторінці виконкому Славутської міської ради. Тоді військовий виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей.
На початку повномасштабного вторгнення Микола Новіцький перебував на посаді офіцера (снайпера) групи спеціального призначення.
Був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни».
Разом з побратимами захисник пройшов шлях деокупації околиць Харкова та області. За участь в обороні Бахмута президент відзначив Миколу Новіцького орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Пізніше військовий виконував завдання на Сватівському напрямку, а далі - на Харківщині, Донеччині.
Попри молодий вік Микола отримав немало відзнак. Серед них – нагрудний знак «За доблесну службу», медаль «10 років сумлінної служби», а також почесні нагороди: «Козацький хрест І ступеня», «Козацький хрест ІІ ступеня» та відзнака «За стійкість і незламність».
Старший лейтенант Микола Новіцький героїчно загинув 15 січня цього року. Сталося це поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області.
Захопили ворожий танк
Славутська громада віддала шану Герою Вадиму Суворову.
Вадим народився 12 січня 1993 року у селі Комини Ізяславського району Хмельницької області. За професією він був слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів та електрогазозварником, працював у Славуті на місцевому підприємстві штампувальником, згодом – експедитором у Боярці Київської області.
У травні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Службу проходив у складі 80-ї Окремої десантно-штурмової Галицької бригади, де обіймав посаду старшого механіка-водія танка. Згодом військовий пройшов спеціалізовані навчання. Вадим опановував техніку з сучасними німецькими танками «Леопард».
Під час служби він став прикладом відваги й майстерності, кажуть у громаді. «У пам’яті його побратимів назавжди залишиться операція із захоплення ворожого танка в Суджі. Провівши аеророзвідку, група українських бійців, серед яких був і Вадим, зняла мінний шлагбаум, проникла на територію противника, захопила та відновила пошкоджений трофейний танк і вивезла його на підконтрольну Україні територію», - зазначають у дописі.
10 січня 2025 року Вадим Суворов загинув на Курщині, виконуючи свій військовий обов’язок. Незадовго до цього він мав отримати звання молодшого сержанта.
У Героя залишилися дружина та маленька донька.
Життя воїна обірвалося на Донеччині
Ярмолинеччина у жалобі проводжала в останню земну дорогу воїна Івана Попика. Він був жителем села Ясенівка, народився 1 січня 1986 року. Після школи здобув професію газоелектрозварника, працював на різних роботах.
Захищати Україну Іван пішов за мобілізацією у червні 2022 року. Він став морським піхотинцем, матросом. Життя воїна обірвалося 11 січня 2025 року під час бойових дій на Донецькому напрямку. Тоді ворожий FPV-дрон вдарив по позиції українських захисників у районі населеного пункту Янтарне.
У Героя залишились батьки, брати, сестри, дружина та троє малолітніх дітей.
Йому було 23
У Хмельницькому попрощалися з Богданом Мединським.
Юнак пішов добровольцем у 3-тю штурмову бригаду в лютому 2024-го.
Загинув 22 грудня 2024-го, виконуючи бойове завдання на Луганщині.
До війни Богдан здобув освіту педагога-музиканта в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Мав хист до музики: грав на сопілці та баяні. Минулого року добровільно долучився до Третьої штурмової бригади. Проходив військовий вишкіл у Львові та Великій Британії. Загинув Богдан Мединський 22 грудня, виконуючи бойове завдання у Сватівському районі Луганської області.
І знову став у військовий стрій
Хмельницький провів в останню земну дорогу Героя Валерія Шевчука. Валерій Олександрович народився 9 березня 1980 року. Із 2014 по 2017 рік він захищав Україну в зоні проведення АТО/ООС. Потім повернувся до цивільного життя. Інженер за освітою, Валерій Шевчук обіймав керівну посаду на підприємстві з виробництва металопластикових вікон. У березні 2022-го його знову покликали до армії. Служив у десантно-штурмових військах.
Загинув боєць 11 січня 2025 року. Йому було 44 роки. У Героя залишилися батьки, сестра та племінники.
Захищав Україну з 2014-го
У Хмельницькому попрощались із 28-річним військовим Андрієм Науменком. Герой захищав Україну з 2014 року. Його життя обірвалось на Донеччині.
Андрій Костянтинович народився 8 липня 1997 року. Він мешкав у селі Миколаїв, що у Чорноострівській селищній громаді Хмельницького району. Свого часу Андрій був відмінником у школі. Як і його батько, здобув професію військового.
Андрія Науменка згадують як добру людину, вірного товариша, чудового сина.
«Зібраний, відповідальний, дисциплінований. Після закінчення школи навчався на військового. З 2014-го Андрій був в АТО. Останнім часом воював на Покровському напрямку», – розповіла про Героя його класна керівниця Жанна Ковальчук.
Загинув Андрій 10 січня 2025-го на Донеччині. У бійця залишилися дружина, син, батьки та молодший брат.
Мав талант до столярства
У Хмельницькому попрощалися із загиблим військовим Євгенієм Йожиковим. Йому було 37 років. Пішов на фронт восени 2024-го. У Євгенія залишилися батьки, власної сім’ї воїн не мав.
Навчався у Хмельницькому професійному ліцеї на столяра.
«Його столярні роботи, серед яких шаховий столик, зберігаються у музеї професійного ліцею», — розповів класний керівник, методист ліцею Анатолій Михальчук.
Поховали бійця на Алеї слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове.
Віддав життя за спокій на рідній землі
У Волочиську в останню земну дорогу провели хороброго воїна, який віддав своє життя за мир і спокій на рідній землі, - Віктора Бака. Він загинув 3 січня 2025 року.
Віктор народився 19 квітня 1984 року. У 1999 році закінчив Волочиську загальноосвітню школу №5, здобув професію столяра та тесляра у місцевому професійно-технічному училищі. Працював на Волочиському заводі «Мотор Січ».
«Він любив природу, риболовлю, мав багато друзів. 1 квітня 2024 року Віктор став на захист України. У грудні того ж року він побачився з рідними під час короткої відпустки. Але тепер він повернувся додому востаннє...» - повідомляють у міській раді.
Віктору Баку було 40 років...
Надійшла сумна звістка
Деражнянська громада попрощалася із захисником Володимиром Бідою. Як повідомляють у Деражнянській міській раді, у січні 2024 р. до родини воїна надійшла трагічна звістка - Володимир зник безвісти...
«З того часу не судилося близьким почути Володимира. На жаль, найстрашніші передчуття родини підтвердились. Понад рік очікувань і надії закінчилися сумною звісткою, рідним сповістили про його героїчну смерть під час виконання бойового завдання...» - кажуть у міській раді.
Поховали Героя у селі Загінці...
Сумлінно виконував військовий обов’язок
У Полонному попрощалися із захисником - старшим навідником обслуги міномета, сержантом Віктором Клепацьким.
Як повідомляють у Полонській міській раді, Віктор Клепацький гідно служив Батьківщині, сумлінно виконував військовий обов'язок, героїчно захищав незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України та поклав своє життя поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області…
Життя Героя обірвалося 4 грудня 2023 року... Йому було 47 років...
За Україну віддав найдорожче
У Грицівській громаді на Шепетівщині попрощалися із захисником України Романом Любоньком.
Роман Любонько народився 7 жовтня 1975 року в селищі Гриців. Після закінчення школи навчався у місцевому професійному училищі.
У лютому 2024 року Роман Любонько був призваний на військову службу та з гідністю став на захист Батьківщини. Загинув Герой 2 січня 2025 року під час бойових дій у районі села Зеленівка Покровського району Донецької області. Солдат, гранатометник десантно-штурмового батальйону однієї з військових частин, відважний воїн віддав за Україну найдорожче – своє життя.
Життя обірвалося у день народження
«На щиті» до Летичева повернувся захисник Олексій Горбунов.
Як повідомляють у Летичівській селищній раді, захисник помер внаслідок отриманого важкого поранення під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Його життя обірвалося у день народження – 4 січня 2025 року… Олексієві навіки 42 роки…
Був сповнений любові до життя
Живим коридором шани проводжали в останню дорогу мешканці Летичівської громади Героя Сергія Небельмеса.
Захисник народився 11 грудня 1981 року, був жителем села Рудня. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. У серцях рідних і близьких жила надія, що він живий. Та дива, на жаль, не сталося... Загинув Герой 21 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району на Харківщині.
«Не судилося йому створити сім'ю, стати батьком. Війна забрала у матері найдорожче – сина, у сестри – дорогого брата, в однокласників, друзів і бойових побратимів – вірного товариша. В пам'яті односельчан і всіх, з ким перетиналися його земні дороги, Сергій залишиться привітним, працелюбним, сповненим оптимізму та любові до життя», - зазначають у громаді.
Загинув тридцятилітнім
У Нетішині в останню земну дорогу проводжали солдата, командира розвідувального відділення однієї з військових частин Михайла Надаховського.
«Живим коридором пошани, який простягнувся на кілометри, проводжали жителі, рідні, друзі, знайомі мужнього воїна, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російського агресора, за її незалежність та територіальну цілісність», - розповідають у громаді.
Михайлу Надаховському навіки 30...
Важкий біль утрати
У Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із солдатом-захисником Віталієм Бойком.
Як повідомляють у Старокостянтинівській міській раді, вірний військовій присязі, Віталій загинув 19 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Курській області.
Поховали Героя на сільському кладовищі села Росолівці.
Під мінометним обстрілом ворога
У Кам'янці-Подільському попрощалися з молодшим сержантом Валерієм Капущаком.
Як повідомляють у Кам'янець-Подільській міській раді, Валерій був інструктором відділення розмінування. Серце захисника зупинилося у ніч на 11 січня під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки. Він поліг під мінометним обстрілом ворога.
«Він був справжнім патріотом, який повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну. До останнього подиху Валерій залишався відданим своєму обов'язку. Його мужність, самовідданість та прагнення захищати рідну землю назавжди залишаться прикладом...» - кажуть про Героя.
Валерію Капущаку навіки 44… Вічний спочинок Герой знайшов на кладовищі в селі Панівці.
Назавжди в пам’яті
На Ізяславщині попрощалися з Юрієм Буйніцьким, який відійшов у Вічність 12 січня у лікарні.
Як повідомляють в Ізяславській міській раді, 29-річний Юрій Буйніцький був курсантом навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини.
Поховали воїна в його рідному селі Михнів.
Батько, яким пишаються воїни-сини
У Дунаївці «на щиті» повернувся солдат Ігор Коваль, який загинув, захищаючи Україну.
Як повідомляють у Дунаєвецькій міській раді, він народився 11 червня 1965 року в Тольятті, але доля привела родину в Дунаївці. Навчався у Дунаєвецькій школі, далі - у Балинському училищі, де опанував професію тракториста-машиніста. Відслуживши в армії, працював на суконній фабриці. Разом з дружиною Надією виростив двох синів, Андрія та Вадима, які захищають Україну з перших днів війни.
«Полум'я патріотизму горіло в душі Ігоря Миколайовича ще з 2014 року. Тричі підписував контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою, яка базується у місті Яворів Львівської області. У вересні 2024 року добровільно пішов до 8-го окремого гірськоштурмового батальйону «Едельвейс», - розповідають про Героя у громаді.
Життя захисника обірвалося 9 січня 2025 року, біля населеного пункту Дворічна Куп'янського району Харківської області…
Ігореві Ковалю назавжди 59 років...
Вічна шана Захиснику
Навіки повернувся на малу батьківщину воїн-захисник з Ізяславщини Андрій Палуб, 30-річний воїн із села Ріпки.
У зв'язку з непоправною втратою на Ізяславщині оголосили триденну загальногромадську жалобу.
Вічна шана полеглим захисникам...
Попри право на демобілізацію залишався із побратимами
У Славутській громаді провели в останню земну дорогу Героя Андрія Троцюка. Воїн загинув 4 січня під час виконання бойового завдання у Курській області. Попри право на демобілізацію залишався із побратимами.
Андрій Васильович Троцюк був родом зі Славути. Він народився 29 вересня 1977 року. Після школи проходив строкову службу у військово-морській піхоті. Працював різноробочим в різних містах України та деякий час за кордоном. Разом із дружиною виховував сина Дмитра.
Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, пішов добровольцем на фронт. Після важкого поранення повернувся додому. А на початку повномасштабного російського вторгнення знову став на захист країни. У війську був гранатометником мотопіхотного взводу.
«Андрій був надзвичайно добрим і товариським, мав багато друзів, які цінували його за щирість і людяність. Його син Дмитро пішов за батьком, бо кров справжнього воїна тече у жилах цієї родини. Найважчий удар долі стався у грудні 2024 року, коли Дмитро зник безвісти. Попри право на демобілізацію, Андрій залишився на фронті… Він залишив нам не лише спогади, а й приклад справжньої самопожертви, любові до України, якої не затьмарить навіть смерть», - зазначили у громаді.
Поховали Героя у селі Лисиче Крупецької громади. Йому назавжди залишиться 47…
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Світлана Шандебура
