Саме про це думав 8 травня чи не кожен, хто спускався на дно глиняного кар’єру колишнього Немирівського цегельного заводу. Тут під час Великої Вітчизняної війни розстрілювали людей. Тут покояться їхні останки. Більше сімдесяти років тому місце мирної праці перетворилося на цвинтар і тепер його називають «Немирівським Бабиним Яром».

Ідею відзначити черговий День пам’яті та примирення на місці розстрілу подав голова районної ради Сергій Укринський, який в 2010 році разом з краєзнавцем Анатолієм Чернишом вже проводив тут подібну акцію. Він приходить сюди зі своїми дітьми помолитись, адже впевнений, що людяність і співчуття потрібно виховувати змалечку. Букет квітів, камінець, покладений на могилу – це не просто добрий жест, а можливість донести до дитячого серця, що відсутність любові один до одного завжди закінчується ненавистю, а згодом, якщо не зупинитися – людиновбивством.

Райдержадміністрація взяла на себе основні організаційні питання проведення жалобного мітингу, на який прийшли громадськість міста та району, священнослужителі різних конфесій, учнівська та студентська молодь, представники районної та міської влади, представники трудових колективів, організацій, громадських організацій. Всі разом помолились за тих, кого закатували і розстріляли фашистські нелюди в роки війни, а це тисячі жінок, дітей, людей похилого віку.

Переважна кількість страчених – це євреї. Їх в перший день початку розстрілу загинуло три з половиною тисячі. Це були не лише мешканці міста й всієї Немирівщини, а й колишніх Брацлавського, Ситковецького, Вороновицького районів, сусіднього Тульчинського та інших. Засипані могили ще кілька днів «дихали», адже там були ще живі люди. У цьому кар’єрі особливим болем вирізняються дві могили. В одній з них 58 партизанів та підпільників, яких після жорстоких тортур закопали живими, а друга – це великий кагат, у якому поховані розстріляні єврейські діти. Словом, тут кожен клаптик землі просякнутий кров’ю тих, проти кого повстав фашизм.

Коли у 1944-му звільнили Україну, одразу по всій території запрацювали надзвичайні комісії по підсумках злочинів і звірств фашизму. Місцевий історик-краєзнавець Анатолій Черниш зачитав акт однієї з таких комісій, коли проводили ексгумацію деяких поховань «…комісія встановила, що першу могилу наповнювали впродовж двох тижнів, заганяли людей голими, розстрілювали у голову, частина з них були живими, усіх присипали землею…» Загалом у Немирівському глиняному кар’єрі вбили і поховали 7 тисяч 785 людей різного віку, статі і національностей, всі вони похоронені у 18-ти могилах.

“Хочу всіх присутніх заохотити символічно перепросити за всі злочини, які творились на цій землі і пробачити всі кривди, які були взаємно нанесені, а також вклонитись всім, хто, ризикуючи своїм життям, рятував євреїв в часи переслідувань” – сказав у своєму зверненні С. Укринський. “А вас, молодь, прошу взяти камінець і покласти його на могилу, де покояться закатовані діти зі словами: “Я тебе знаю, я тебе пам’ятаю…” – завершив голова районної ради.

Нам потрібно робити все, щоб подібного ніколи не повторилося. От саме для того і збиралися 8 травня на місці злочину, щоб помолитися за безневинно загиблих і попросити миру. А сам мітинг-реквієм – це крок до примирення між усіма.

Олексій Головко