Почну здаля. Моя мама Кавецька Юлія Миколаївна з великої родини Волощуків. Проживали вони у Кіровоградській обл., ст. Помошна, діти війни. Батько Волощук Микола (мій дід) не повернувся з війни. Мати Волощук Євдокія виховувала дітей — трьох дівчаток і хлопчика — сама. Діти виросли, порозліталися у пошуках своєї долі. Найменший залишився жити у батьківському гнізді, а це станція Помошна.

Пішов працювати у вагоноремонтне депо, пропрацював там все життя. Пияком і гультяєм він не був, отже, заробив собі пошану поміж людей і повагу на роботі, за сумлінну працю мав нагороди. Був заможним господарем у себе вдома. Збудував гарний цегляний будинок, купив трактор, машину, було багато худоби. Люди його поважали, куми, сусіди — все наче було добре. Жив зі співмешканкою, бо з дружиною не склалося, є син Олег (уже дорослий).

Але сталася біда. Захворів — інсульт. Співмешканка (Кузьменко Галина) відвезла в лікарню, лікарі доклали всіх зусиль – і діло пішло на поправку. Почав говорити, піднявся, захотілося їсти, з’явилася надія, що людина буде жити (йому 76 років). Але не тут-то було. Співмешканка захотіла забрати його додому, наче вдома і молоко, сметана, догляд, тепло, ліки. Лікарі просили, щоб його залишили ще на тиждень. Галина наполягла на своєму і забрала у п’ятницю, 27 жовтня 2017 р., додому. А у неділю телефонує до мене її племінниця Свєта і каже, що дядя Віктор з суботи на неділю помер. Питає, чи моя мама (це найстарша) приїде на похорон. Я сказала, що ні, бо моїй мамі 84 роки, провали пам’яті, високий тиск.

Я також не поїхала, бо у мене проблеми з ногами. Але є ще дві сестри, які проживають в Ялті — Швайко Валентина Миколаївна та Іванова Ліда Миколаївна. В Ялту вони не телефонували. Я відразу набираю м. Токмак Запорізької обл., там проживають Лідії Іванової внуки. Повідомила цю ситуацію, і наймолодша з них, Швайко Валентина, відразу ж поїхала в Помошну.

У понеділок уже була під ворітьми батьківської хати. Вона стукала, їй ніхто не відчиняв. І ніяких слідів похорону нема. Пішла до сусідів, вони розповіли, що до хати ніхто не може зайти. Поки т. Валя пішла в міськвиконком, у поліцію, співмешканка зі своєю племінницею до 12-ї години дня бігали, якісь папери збирали, а о 3-й годині дня під’їхав білий бус і два мужики у білому простирадлі винесли мого дядю і завантажили в бус. Очевидці бачили це і сказали, що винесли не мертвого. Його вивезли як собаку, закопали десь при дорозі.

Цікаво, чому таку багату людину поховали не по-людськи? Чому його сховали від людей? Чому не поклали в домовину або на лавку і не відкрили двері, щоб прийшли сусіди, куми, друзі, з роботи попрощатися з ним? Чому – як собаку? Безхатченків і то краще ховають. Чому його вивезли в с. Ободівку (це за Кіровоградом, т. Галя і її племінниця Свєта сказали, що це батькова воля)? Проживав все життя в Помошній, там похована його мама, він місце для себе приготував. Чого так?

Люди в селищі шоковані: як так, що ніхто не бачив його мертвим? На якій підставі видали довідки, лікаря не було, щоб констатувати смерть — так казали сусіди, представника поліції не було, щоб видати свідоцтво про смерть. Валентина Швайко там була не один день, до хати її ніхто не пустив, і брата ні живим, ні мертвим не бачила. Пішла до начальника поліції Юрія Олексійовича, написала заяву, та відповіді не отримала.

У голові багато «чому?» Чим же співмешканка Галина так усіх підкупила, що їй все зійшло з рук? Коли я подзвонила до т. Галі, мені вона сказала, що не бачила Валі, що вона поїхала теж в Ободівку на похорон, хоча сусіди казали, що вона була вдома і нікуди не їздила. І знову запитання: то куди ж подівся «покійник»? За словами екстрасенсів, його теплим зарили при дорозі.

Дуже просимо ми, всі його рідні, допоможіть розібратися у цій ситуації, нехай покажуть, де його зарили, ми хочемо його перепоховати біля матері, яка покоїться на місцевому кладовищі ст. Помошна.

Чому начальник поліції Юрій Олексійович так відмахнувся від цього? Будь ласка, допоможіть розібратися в цій ситуації, допоможіть знайти правду. Чого Галя так скоро поспішила все продати? Сусіди спостерігали, як вона спродувалась. Вантажили і цеглу, і дерево, і шифер, і машину, трактор, худобу. До хати ніхто зайти не може — чого вона боїться і від кого ховається?

Ви не подумайте, що нам треба багатства, ні! Потрібна тільки правда, куди вона поділа Волощука В. М. Дозвіл на перепоховання тіла з усіма християнськими обрядами є. Ви запитаєте: чому самі не можемо цього зробити? Справа в тому, що вони всі уже в роках, т. Валя і т. Ліда живуть у Ялті, хворіють, їм уже по 80 з гаком років. Я поїхати не можу, у мене проблеми з ногами, буває і хату важко перейти.

Будь ласка, допоможіть нам.

З повагою, читачка
Людмила Михайлівна
Ткачук, с. Губник,
Гайсинський р-н

Адреси моїх тіток, що проживають у Ялті, я дам по ходу з’ясування цієї ситуації.

Найголовніше я не написала: його прізвище – Волощук Віталій Миколайович.

Від редакції. Сподіваємось, небайдужі люди допоможуть нашій читачці.