– Першого травня йому виповнилось би 100 років. Його ідеї випереджали час, його шлях був не в трояндах, а в терніях. Але він здійснив нездійсненне і для вчених-фізиків залишився вічним взірцем для наслідування! Будкер Герш Іцкович — засновник і перший директор Інституту ядерної фізики Сибірського відділення Академії наук СРСР (тепер цей інститут носить його ім’я), лауреат Ленінської і Державної премій. Він розробляв теорію атомних реакторів і прискорювачів, фізику елементарних частинок, фізику плазми і керованих термоядерних реакцій, – розповів Василь Степанович Костюк.
Народився Герш Будкер 1 травня 1918 року у с. Мурафа Шаргородського району. За місяць до народження білогвардійці вбили його батька. Мати бідувала, виховувала сина сама, згодом переїхала з ним до Вінниці. Допитливий розумний хлопчик у 5 років вже читав, усно рахував. Відмінно вчився у Вінницькій школі №9, вже у старших класах самотужки опанував основи вищої математики, теорії відносності, фізики атомного ядра.
Московський університет він закінчив у 1941-му. І відразу — добровольцем на фронт, знехтувавши бронею, яка звільняла його від призову! Свій перший винахід — систему керування зенітним вогнем — зробив на передовій. У травні 1946-го молодий полковник Будкер опинився у центрі робіт із розв’язання атомної проблеми.
«Мені здається, що це була не наука, а поезія, — пізніше згадував Герш Іцкович. — Сьогодні навіть важко собі уявити, як звучало тоді кожне нове слово на шляху до мети… Ці три роки щоденної роботи до 2-ї години ночі, без вихідних, без відпусток згадуються як найсвітліші, найзахоплюючі роки в моєму житті».
Першу Державну (Сталінську) премію Будкер отримав у 1949-му. А далі від «чистої» теорії перейшов до практики і очолив наукову групу, яка створювала прискорювачі на зустрічних пучках. Зустрічні пучки називали тоді недосяжною метою. Зіштовхнути дві частинки у зустрічних пучках було неймовірно важко. «Ця задача за складністю така ж, як влаштувати зіткнення двох стріл, одну з яких випустив би Робін Гуд із Землі, а другу — Вільгельм Телль із планети, що обертається навколо Сиріуса», — пояснював Герш Іцкович.
У 1958-му лабораторія Будкера переїхала у Новосибірськ і перетворилася у Інститут ядерної фізики. Неймовірною відважністю, вірою в успіх Герш Іцкович заряджав своїх співробітників. У ньому вирував якийсь спортивний азарт: за що б він не брався, завжди придумував щось оригінальніше і краще, ніж було зроблено раніше. За досліди із зустрічними пучками електронів та позитронів у 1967-му Будкера разом з співробітниками нагородили Ленінською премією. Вчений любив повторювати, що в науці є багато шляхів, крім одного — по якому пішли інші. Він писав: «Антиречовина дасть можливість людству завоювати всю Сонячну систему. Можливо, що те, над чим ми працюємо, зробить реальною подорож до інших світів».
Герш Іцкович Будкер помер 4 липня 1977 року. Живим пам’ятником нашому земляку є Інститут ядерної фізики у Новосибірську, який носить його ім’я.
