Здається, що серед всіх червоних ліній, які переходять наші народні слуги, ця — найчервоніша. Одна екссуддя КСУ у відставці Наталя Шаптала отримує майже 400 тисяч пенсії щомісяця.

А у нас пенсіонери 70+ із сорокарічним (+) страховим стажем отримують від ПФ у середньому 3000 гривень кожен. І таких сіл на Вінниччині, думаю, немало.

Ми порахували, що всі пенсіонери нашого села отримують менше, ніж ця служителька Феміди, яка, попри обмеження пенсій через війну, відсудила собі попередні виплати. Нам доля так не посміхнеться. Адже серед нас вчителі, які вивчили тисячі дітей і тепер не мають за що полікувати свої суглоби. Ходять з палками і стогнуть від болю. Є механізатори, такі самі хворі, фельдшерка, доярки, скотарі, бухгалтерка, секретар сільради. Багато вже повмирало в злиднях…

Всі працювали добросовісно. В селі все на виду. А потім почали виходити на пенсію. Бо вже реально не могли щодня бігти на ферму, щоб видоїти корову і вчасно доставити свіже молоко людям. І в спеку, і в холод. А ті в полі по 12 годин на добу, бо жнива. Ніхто ні за кого нічого не переробляв. Кожен знав свою відповідальність на робочому місці.

Як правильно пологи прийняти, як потім із цих сіль­ських дітей виховати та навчити генералів, послів, урядовців, інженерів... А ще господарство вдома... Ці ж люди ніколи не присіли. Ніде, далі райцентру, ніколи не були. Працювали з ранку до смерканку. Тепер вони, переважно, мають купу болячок, які ні за що полікувати.

Хіба треба казати, скільки коштують вставлені зуби чи заміна суглоба, чи видалення катаракти? Але лазять помаленько, бо треба козу тримати, кілька курей, город рачки виполоти... Адже без цього не можна вижити.

Мені навіть важко уявити собі, як це одна, ще за нашими мірками, молода людина може щомісяця отримувати по чотириста тисяч гривень. Це що з такими грішми можна робити, пані суддя Шаптало? Розкажіть нам, простякам, які не можуть у суді відсудити собі бодай якусь свою законну тисячу, котру нам зараз дуже «щедро подають від справедливої держави», наче під церквою?

То, виходить, що в Україні треба бути суддею чи прокурором, щоб оформити собі незаконну пожиттєву інвалідність та астрономічну пенсію. А хто ж буде вирощувати хліб, вчити дітей, виробляти снаряди, гинути в окопах на передовій? Може, ви, представники гільдії «своя рука — владика», спробуєте допомогти вчителям-пенсіонерам правильно розповісти українським дітям, що таке справжній патріотизм? А заодно вмотивуєте воїнів ЗСУ стояти за вас до останнього?

Валентина Гнатівна,
вчителька