Це приклад всім школам — як можна змінити світ дітей та об’єднати, навчити жити… Рік тому ми писали про приклад Теофіпольської громади із запровадження шкільного підприємництва. І ось через рік ми завітали до Новоставецького ліцею, щоб переконатись, які результати це дало.
Бо про те, що здійснив 11-й клас із своїм класним керівником Людмилою Іванівною Лісовою, вже знають далеко за межами школи. І не лише про них, а й ведмедика, який став їхньою візитівкою.
«Ми, як і інші школи та класи, приєднались до пропозиції голови громади Михайла Тененева про шкільне підприємництво. Кожен клас щось робив. Ми почали пекти піцу. Освоїли різних розмірів і продавали в школі. Виручені кошти вирішили збирати. У дітей виникла ініціатива мати власну кімнату, таку собі паті-рум, де кожен учень зміг би на день народження зібрати однокласників та пригостити їх нашою піцою із підготовленим сценарієм свята та конкурсами.
Я, крім фаху учителя англійської мови, маю художню освіту, тому допомогла учням розмалювати та привести до ладу одну із вільних кімнат у школі.
На зароблені кошти ми придбали проєктор, щоб показувати фільми, столики поставили — вийшло дуже затишне і, головне, своє власне приміщення. І вже тоді виникла ідея: а чому б нам не заробити кошти і не придбати костюм великого ведмедя, щоб брати замовлення на виїзди чи проведення свят із ним у школі.
Костюм коштував 10000. Але ми його таки придбали. А далі ініціатива кожного з учнів класу, підтримана класним керівником та дирекцією, почала миттєво розростатись. Принципово вирішили, що кожен учень по черзі буде одягати цю форму ведмедя та розважати діток.
І тепер наш ведмедик — частий гість на всіх заходах у школі, днях народження учнів, його замовляють у інші школи громади та на свята.
І учні везуть цілу розважальну програму, яку самі ж розробляють. Тут і пошуки скарбу, захованого піратами, і виступи оркестру, для якого маракаси та барабани виготовили власними руками із пластикових пляшок та сувенірних коробок. Одразу і костюми виготовляємо — з чого є можливість. Наш ведмедик в українській сорочці. Отож пошили йому ще спідницю. І він то ведмедик, то ведмедиця.
У процес цей втягнуті всі — від директора, учителів до учнів, бо ж виїздимо на замовлення із власним сценарієм, виготовленими власноруч костюмами, спеченою піцою-велікано, такими двома 32 людини можна нагодувати.
Є у нас і священні обов’язки. Бо кожен знає, що маємо можливість навчатись та творити лише тому, що нас захищають наші мужні воїни.
Тому зароблені кошти діти донатять на ЗСУ.
А ще наші діти з власної ініціативи взяли шефство над школою для особливих діток у сусідній Кунчі. В тому році взяли ми нашого ведмедика, розробили програму з анімацією і поїхали туди. Ви б бачили, як ці дітки веселилися з нашими разом. Сонячний хлопчик Сашко не відпускав ведмедика і все витанцьовував. Хотів додому забрати жити. А дівчинка, яка ніколи не говорила, раптом вимовила перше слово — «Гарно»!
Побачивши, які є проблеми у дітей, школярі аж тричі побували там».
— Але ж це випускний клас — незабаром прощання зі школою?
«Та я ж залишаюся у школі. Прийдуть на зміну нові діти. А цих школярів із їхніми починаннями в нашій школі та громаді точно не забудуть. Бо вони показали приклад, як можна без початкових грантів все організувати і заробити.
І тепер ці діти, отримавши такі уроки, зовсім іншими ідуть у самостійне життя», — ділиться класний керівник та наставник Людмила Лісова.
«Знаєте, тут у нас більше половини учнів, чиї батьки чи дідусі на фронті. Тому так важливо, щоб кожен відчув, що є сила єднання. Що і діти показують у тилу, як вони не опускають руки, а роблять, що можуть, щоб наблизити справедливий мир.
А ще так наші діти вчаться розуміти, що обов’язково поряд є той, кому потрібно допомогти. І саме так наші діти відірвались від пошесті — після уроків йти додому і сидіти на диванах та пропадати в телефонах.
Наші діти ще і колядували разом з ведмедиком, а кошти віддали на ЗСУ», — ділиться директор школи Людмила Василівна Маринюк.
Не відстають від них й інші — дирекція, учителі, бо побачили усі, що все можна перетворювати, не чекаючи «манни з небес». Школу не впізнати — там ремонтують, там розфарбовують. А спонсори побачили цей рух, то й відгукуються. Голова громади, ініціатор створення шкільного підприємництва Михайло Тененев, заступники Юлія Карбовська та Валентина Бабак, інші як можуть підтримують.
«Я в захваті від такого починання. І якби всі учителі в Україні були такі як Людмила Іванівна, учні — як наш 11-й випускний, то наша українська школа стала б найкращою у світі, — додає директор.
– Бо відбувальникам ініціатива здалась додатковою морокою. А комусь — поштовх до ось таких досягнень.
Всі вже знають нашого ведмедика. І піцу. Радимо скуштувати і вам. І обов’язково із шоу. Бо наш ведмедик і далі готовий до гастролей. Що тут скажеш — зірка він вже».
«Це неймовірно. Дізналась я, що в школі діти надають таку послугу — за 600 грн печуть велику піцу, пропонують анімацію та розваги.
Неймовірна дяка. Мій син Сергійко в захваті. Наступного року хоче такі ж іменини», — діляться батьки учня.
– Знаєте, вони і мене вітали тим ведмедиком з днем народження. Це було ще весною, тільки-но діти придбали його. І коли зайшов цей красень з лісу у вишиванці, коли почали діти програму, я аж розплакалась. І сама з ведмедиком танцювала.
Ми щасливі, що наші випускники так виросли, стільки навчились, крім уроків. Я переконана, що вони підуть у доросле життя із закладеними основами патріотизму, єднання, вірою, що їхні мрії можна втілювати в життя, працюючи, знаходячи вихід із будь-якої ситуації. А ще нам приємно, що вони готові підтримати особливих дітей. Без нав’язування, а тому, що мають любов і небайдужість у серцях. Бо в ту ж школу для особливих дітей вони їздили, і не раз, із власної ініціативи, — переконана директор. Такої думки й інші учителі школи, батьки.
Отож, коли ваші діти засіли безпробудно в гаджетах, в селі чи місті — об’єднайте їх так і дозвольте їм творити та заробляти, щоб купити ведмедика чи іншого популярного товариша з лісу. Далі піде ось так. Чи майже так.
Спілкувалась
Тетяна Редько
