В цей мерзенний день мій син – офіцер був посланий з Києва на підсилення прикордонного пункту Вільча, що з Білоруссю.
І тоді, вночі, коли ця падлюка – курдупешь віщала, що саме за три дні вони поставлять українців на коліна, саме там прорвала кордон найбільша у світі колона рашистів – 65 кілометрів смертоносного начиння повалило на нас.
А за дні до цього, на тому кордоні, наші мужні захисники підіймали прапор України. В цей час з боку ворога кружляло стільки гелікоптерів та бронетехніки – немов би саранча…
В ніч на 24-те стане зрозуміло, що це була генеральна репетиція і кожен з дітей України вже був на мушці…
Я не знала чи жива моя дитина, але виконувала свій журналістський обовʼязок – строчила на сайт а потім в газету шокуючі новини про війну.
В цей час сімʼя сина була у Києві. Чоловік якраз після операції – пересувався на милицях… про виїзд кудись не було мови…
З будинку прапора ми не зняли.
Лише дістали зброю з горища (зареєстровану), щоб прийняти останній бій…
Я в молодості перенесла клінічну смерть, тому задовго відчула подих війни.
І рівно за час до неї написала і розмістила тут і на сайті «33-го» відкритого листа до путлера.
Там були такі слова – не бійтеся цього слуги антихриста – нехай він боїться власної шкури. Писала тоді і пишу тепер – його чекає доля усіх диктаторів. Тому питання лише у часі і способі…
Тоді у мене зʼявився трем у руках…. Він на жаль не покидає і досі… такий же особливий трем в душі та серці, його знає кожна мати, дружина і дитина, хто тоді і тепер відчуває ось цю біль за кровинок, які в невідомості і смертельній небезпеці.
І ще відчуття того рокового дня – якщо раптом він останній – що і як ти вчиниш…
Тому знайте, вороги України, в переважній більшості всі ті, хто залишився тут, ще тоді, в цей перший день повномасштабної війни прийняли для себе рішення приблизно так зустріти ворога на своєму порозі! І так вчинити, коли він буде останнім…
Якщо не зброї, то сокир у нас вистачає…
І ще – українські жінки дуже особливі – вони за рідних горлянки перегризуть!
Ми ніколи не приймемо «рускій мір! Зрозуміли?!
Воля або смерть!
Хто солідарний – приєднуйтесь!
З повагою Тетяна Редько
