На зустріч була запрошена мати Героя Оксана Гамова, яка працювала на підприємстві незрячих.

— Максим Гамов мобілізований в жовтні 2022 року, був штурмовиком у 25-й бригаді. Воював «на нулі», пройшов гарячі точки – Бучу, Донеччину та ін. Загинув на Луганщині 23 серпня 2023 року, як раз на День прапора України. Він з побратимами тоді перебував на бойовому завданні   – з метою збивати гелікоптери. Сину навіки залишилось 28 років. Добре, що люди його пам’ятають, згадують, — розповіла Оксана Гамова.

Вона нагадала, що Максим в юнацтві був сильним спортсменом – кандидатом у майстри спорту із спортивної акробатики, призером обласних і всеукраїнських змагань. Закінчив ПТУ № 5 і Вінницький транспортний коледж. Максим Гамов працював у Вінницькій транспортній компанії. А от власну родину Максим створити не встиг.

Хвилиною мовчання згадали Максима Гамова та всіх, хто не повернувся із нинішньої жорстокої війни. Багато людей згадували теплими словами Героя та його батька Олександра, якого також вже немає в живих. А директор вінницького підприємства УТОС Костянтин Ільніцький вручив Оксані Гамовій пам’ятний подарунок - паросток пальми у вазоні.

Своїми спогадами поділилися вимушені переселенці із порушеннями зору, які нині живуть у Вінниці. Костянтин Захаров розповів про життя в окупованій і потім в деокупованій частині Херсонщини. Богдан Коваль згадував, як його родина виживала в окупованому Маріуполі і потім звідти вибиралася. А Лілія Літовкіна зі Станиці Луганської поділилася, як діяла на мешканців регіону агресивна російська пропаганда