Я мовчки споглядала скандал із і моїм викладачем про його сексуальні домагання студенток. Але коли він їх обізвав свиньми, то і я вирішила дещо розповісти. Можу все нижче описане повторити на поліграфі.
Я дуже мріяла про професію журналіста, а тоді через шалені конкурси, ой як не легко було потрапити на цей факультет. Я мала «перше кохання», заради якого поїхала вступати саме до Львова. Тому мене ці всі любовні інтриги когось із кимось не цікавили.
Ми підозрювали, що деякі дівчата факультету завели собі «папіків» серед одружених викладачів. І це було, думаю, взаємно…
І ось одного разу несподівано в нашої однокурсниці померла мама. Ми поїхали підтримати…
А коли я втомлена з електрички добралась на Майорівку у гуртожиток із єдиним бажанням впасти на ліжко, на прохідній не виявила ключа від кімнати. Підіймаюсь, сподіваючись що у кімнаті хтось є. Стукаю довго. Безрезультатно.
Аж раптом з сусідньої кімнати виходить однокурсниця Еріка, що не пішла на пари через хворобу.
– Таню, а вашу кімнату закривав ключем Йосип…напевно його і забрав.
Мені ця звістка ошарашила! Що міг робити в моїй кімнаті професор? Я подумала що завгодно, адже він був не просто світилом факультету, але й куратором третьої групи. Наставником!
Але невдовзі я зрозуміла, що це був просто звичайний адюльтер зі студенткою.
Ну я і випалила їй все, коли дочекалась в коридорі. Вона переконувала, що він її переслідує і всяке таке…
Але виявилось, що переслідувати стали нас. Його пасія йому нас здала. І те, що почало творитись далі – перетворило наше навчання з Ерікою на пекло.
Я не могла не приходити на лекції цього метра. Але при його вигляді і повчаннях мене просто нудило. Він знав що я знаю і підставляв мене де міг.
Заявляв при всіх, що я на його парах як американський агент.
Ну уявіть як мені було чути про високі матерії цього діда, як я знала, що він залишався на ніч для любовних утіх зі студенткою, батько якої молодший за нього.
А може ще і спав на моєму ліжку?! Бррр…
Але я була не у його групі. Тому помсти чекала на його екзамені…
А ось Еріка була. І їй дісталось найбільше. У нас була тоді така клята оцінка за участь в суспільному житті чи як. І її виставляв куратор із «шістками».
І ця оцінка впливала чомусь на всі екзамени. І позбавляла стипендії, якщо попадаєш в немилість.
І цей Йося з помсти одразу вліпив Еріці трійку.
І хоча дівчина здала всі екзамени на відмінно, вона позбавлялась стипендії. А вона мала скрутне становище і на цю стипендію жила…
Для дівчини це був шок і для мене, виходить я її тим ключем підставила?!
Еріка напилась таблеток і її життя врятувало лише те, що ми із дівчатами вибили двері.
А його пасія спокійно це споглядала, бо готувалась до аспірантури і червоного диплома.
Він ще їй інші блага обіцяв… Якось я винесла роки тієї зарубіжної преси …
Еріка дуже рано померла, може і через той випадок.
Думає роки охолодили його помсту? І за що мстився? Що сам зваблював сексуальними забавами і обіцянками наукового майбутнього, а ми лиш стали миттєвим свідками?
…Так склалось, що і я йшла на той червоний диплом.
І його екзамен був крайнім на пʼятому курсі. Далі – державні і захист диплома.
А перед цим Йося кинув нам виклик – щоб написали, що про нього думаємо.
Як здогадуєтесь, я написала правду про його двуликість і підступність… наївне дитя – він вже невдовзі вирахував мій почерк. Здогадайтесь при чиїй допомозі.
Якби ви бачили скільки він приймав у мене екзамен, скільки додаткових запитань поставив, і все листав мою заліковку, щоб нагадити…
Але я відповідала на всі запитання.
І тому він запитав чи знаю я коли великий класик Карл Маркс на якійсь там грьобаній зустрічі сказав щось там про журналістів.
Я і це відповіла.
Тоді мені було запропоновано процитувати це дослівно.
Як він самовдоволено виводив ту четвірку….
Але Бог розпорядився так, що той диплом із відзнакою, завдяки комісії із міністерства, я отримала. А ось його пасія ні.
І коли про їхній роман почали здогадуватись на факультеті, знаєте що він відповів – та студентка занадто «нечистоплотна», щоб мати з нею справи…
Хоча яке ще може бути дно тієї «нечистоплотності», коли професор «озабочено шастає по студентських общагах»?
І оприлюднюю це, не називаючи прізвищ, з однією метою, щоб подібні моральні збоченці та сексуально «озабочені» знали, що як би вони брехнею і лицемірством світ не пройшли – повертатись колись доведеться.
І навіть ось так, коли ти дрімучий дідуган…
А вчора ще був вельмишановним професором.
Не мовчіть! Змінюймось! Бо, наприклад, я жила з цим не закритим гешталем досьогодні! Все боялась не підвести університет. Але це ось такі «аморальні метри» і ними виплоджені «шістки» та коханки за оцінки та наукові звання довели нашу науку до того, що такі тепер нею часто заправляють.
Тетяна Редько
