І одразу після сумного прощання 7 травня в Будинку офіцерів із цією відомою та заслуженою в Україні людиною серед еліти Вінниччини одразу з‘явились кілька шокуючих версій його передчасної смерті…

Версія №1. Це довга і запекла битва директора відомої будівельної компанії «Спецстрой» за крупний тендер вартістю 18,7535 мільйона гривень на реконструкцію дюкерного переходу напірного каналізаційного колектора через Південний Буг на замовлення КП «Вінницяводоканал». За цей сер­йозний підряд вінницький «Спецстрой» змагався із киянами із   «ЕМ.АЙ. ІНЖИНІРИНГ Україна», які запропонували на електронному аукціо­ні Prozorro виконання цих робіт на 846 тисяч дешевше… Але на вимогу замовника із Вінниці не показували своїх субпідрядників, як це вимагає тендерний комітет! Тому суперечка між вінничанами і киянами затягнулась на довгих півроку… А платити великі податки, зарплати сотні працівників, по товарних кредитах і просто годувати родину треба було щодня… Тим більше, що Сергія Вороніна як колишнього заступника міського голови та директора великої фірми знали у Вінниці та Україні як чесну і принципову людину, яка не велась на «відкати», «договорняки» і «схеми»… На жаль, як кажуть друзі та колеги по цеху Вороніна, нині такі будівельники «не рулять»… Бо більшість сер­йозних підрядів отримують «свої» із числа дрібних «прокладок», які виграють всі тендери і згодом шукають професійних будівельників на субпідряд за малі гроші… Бо конкуренція жорстка, і половина України вже у Польщі та по всьому світу…

– Вже багато років є негласна вказівка на всіх тендерах на Вінниччині давати роботу і замовлення своїм, місцевим! Бо тоді вінничани отримують мільйонні підряди, платять податки в місцевий бюджет, а вінницькі будівельники мають зарплату і працюють вдома… — розповів один із екс-заступників голови ОДА. – Так було і цього разу із 18-мільйонним тендером… І лише з третьої спроби, коли фірма Вороніна виправила всі зауваження, «кияни» здались і визнали перемогу його фірми… Але скільки ця «битва» забрала сил, нервів та емоцій – знав хіба що сам Сергій Михайлович, який залишив нам лише свою записку… Жаль! Бо він був дуже сильною людиною, яка ніколи не здавалась і не йшла на «гнилий» компроміс! Мабуть, не витримало серце і душа переможця, якій важко було останнім часом терпіти всі ці випробування. Ми підтримали його родину під час похорону і будемо дбати про них й надалі, бо його роботу видно по всій Вінниці та області. Він житиме в цих об‘єктах! А син і племінник, сподіваюсь, продовжать його професійну справу та славу вінницького «Спецстроя»…

Версія №2. Особиста…

Поки що єдина версія смерті Сергія Михайловича Вороніна – самогубство…

Чому він міг наважитись на такий відчайдушний і рішучий крок, нині думають-гадають його близькі друзі та родичі. Адже не випадково в той «чорний» день, 5 травня, він відпустив своїх робітників додому, кажуть, всім подякував за працю і закрився в службовому кабінеті…

Близькі до Сергія Вороніна друзі розповідають, що останнім часом він дуже часто бував у церкві, ніби шукав підтримки у Бога у всіх своїх справах – сімейних та виробничих…

– Сергій не спокутував гріхи… А, мабуть, звертався до Господа за порадою, як бути із морем проблем у цьому жорстокому житті? Бо він був дуже відповідальною людиною, думав, як вчасно заплатити зарплату своєму колективу, як мати підряди, замовлення і утримувати відоме підприємство «Спецстрой» на плаву, — розповів близький друг та колега по роботі у ВМР Сергія Вороніна. – Ми радили йому звільнити частину людей, оптимізувати податки фірми, продати обладнання… Але він не міг наважитись на такі жорсткі кроки, бо разом вони створили успіх «Спецстрою», і зрадити цих людей він не міг… І в цей час замовник не віддавав йому зароблені гроші, які мали б піти за зарплату… Знаєте, він хронічно не терпів брехні та неправди! Але так вийшло, що останнім часом все навалилось на нього – проблеми на роботі, той тендер, серцеві переживання, турбота про навчання доньки за океаном, утримання родини і колективу тут… Між нами, казали про душевну депресію у Михайловича в останні рік-два, але я ніколи не бачив його слабким. Тому він бився до останнього, але душа не витримала цих життєвих тортур.

Версія №3. Записка-прощання…

Ще в день загадкової смерті Сергія Вороніна в поліції зазначали, що поруч із тілом знайшли передсмертну записку… Однак досі про її зміст знають лише дуже близькі люди… Адже саме один із родичів знайшов Сергія Михайловича в кімнаті відпочинку його службового кабінету 5 травня після обі­ду…

– Про це важко говорити, але він у записці нікого не звинувачував у своїй смерті… Просто просив вибачення! — розповів друг Сергія Вороніна. – Ця смерть нас шокувала, бо вона не вирішила проблем… Лише додала їх його рідним – переклала всі життєві питання на плечі дружини, сина, доньки, племінника… Як тепер буде працювати «Спецстрой» без його авторитету? Як найближчим людям жити без Сергія, який все життя був опорою, стержнем, розумом та характером цієї родини? Знаю, що не всі змогли приїхати на його похорон і навіть не всі знають про його раптову смерть… Нехай спочиває із миром! Вічна пам’ять… Турбує лиш одне запитання: чи міг чоловік – директор – добровільно піти із життя, вигравши тендер на 18 млн.? 

Редакція готова вислухати позицію рідних і близьких Сергія Михайловича Вороніна та висловлює своє співчуття…

Сергій Годун