Вони стверджують: жінка неврівноважена та пості­йно лі­кується у обласній психоневрологічній лікарні. Саме тому рідні відмовляються пускати своїх дітей до закладу. У ситуації розбирався наш кореспондент.

– Проблеми з вихователькою почались в 2017-му, коли донечка стала скаржитись, що Зоя Олек­сіївна забороняє їй ходити у садочок, — ка­же мама Кіри Наталія Кособуцька. – Коли ввечері прийшла забирати Кіру, вихователька свої слова під­твердила. Во­на стала скаржитись, що діти не хочуть спати, тож пості­йно дає їм швабру з ганчіркою, аби мили підлогу. Інших зв’язувала, бо вони «тиху годину» порушували. Била вихователька малечу і по сідничках. Мою дитину часто забувала забрати з туалету або ж змушувала цілий день сидіти на горщику, перед тим залякавши циститом. Кірочка стала так боятись виховательку, що мочилась в трусики і влаштовувала істерики. Три місяці взагалі не ходили в садочок. Після того мою донечку перевели до іншої групи.

Схожа історія в іще однієї мами – Наталії Дамаскіної. Вона стверджує, що її дитині  змащувала язичка йодом, аби не плакала.

Батько ще однієї дитини — Максим Саврей розповідає:

– Вимагаємо виховательці провести психіатричну експертизу. Моя дружина була свідком скан­далів Зої Олек­­сіївни. Причина – няню через виробничу необхідність забрали на кухню, а вихователька залишилась одна. Після побаченого ми тиждень сина вмовляли йти до садочка.

Згодом після скарг батьків місцевий відділ освіти розпочав службове розслідування, і факти неналежної поведінки виховательки підтвердилися. У виховательки вже була одна догана, тому її звільнили за прогул. Але суди вона виграла.

У свою чергу, завідуюча дошкільним дитячим закладом Людмила Гаврилюк ось що думає про ситуацію.

– У цій ситуації стовідсотково вина лише моя. Бо я як ке­рів­ник не змогла захистити ні дітей, ні працівників. Спочатку я пожа­ліла виховательку і дала можливість людині допрацювати до пільгової пенсії. А згодом, після рішення Апеляційного суду, проявила слаб­кість. Всі ще добре пам’ятають травневі події минулого року. Коли людина зірвалась і не контролювала ні свою поведінку, ні своїх вчин­ків. Коли проходила судова тяжба першої ін­стан­ції, бать­ки під­ходили і наполягали на своїх свід­ченнях у суді. Але я їх зупинила і казала про те, що в людини і так є проблеми зі здо­ро­в’ям і не потрібно це все виносити на загал. Є порушення трудової дисципліни, є прогул, звільнення має всі законні під­стави, тому давайте дочекаємось рішення су­ду.

Козятинський суд ухвалив справедливе рішення. Але це не влаштувало тих, хто з цієї справи зробив піар-кампанію. І назвав всі ці факти, проти яких я не мирилась та підтримала батьків одним словом – «особистий конфлікт».

Про­фесія дошкільника дуже важка та відповідальна. І не займайтесь цькуванням працівників та бать­ків, які мають муж­ність вийти і на всю Україну сказати, що вони будуть захищати своїх ді­тей.

Своя правда і у виховательки Зої Піркл, за словами якої, конфлікт з колективом через те, що ніколи не бе­ре участі у корпоративах. А ще мала конфлікти із завідуючою. А над дітьми, каже, не знущалася.

– 22 травня піс­ля загальних збо­рів, через які тиждень до тями приходила, написала заяву на відпустку та звільнення із виходом на піль­гову пенсію. Але дізнавшись, що її відмінили освітянам, вирішила заяву відкликати. Та дізналась 7 червня, що мене звіль­нено з роботи за прогул. Хоча я перебувала у лікарні на той час. Перший суд програла, але в Апеляційному суді оскаржила. 26 квітня мене поновили на посаді. Із 3 липня 2017 року суд зобов’язав виплатити 51,4 тисячі грн. зарплати за вимушений прогул.

Тож яким чином вихователька поновилась на роботі, ми запитали у представників Феміди.

– Колегія суддів Апеляційного суду взагалі не розглядала питання, які стосуються морального аспекту цієї справи і обставин підтримки чи не підтримки колективом, батьками. Тому що підставою звільнення був прогул 7 червня 2017 року. При цьому цього дня позивачка звернулась до лікувального закладу, де їй провели необхідне медичне обстеження. І з 8 червня вона перебувала на стаціонарному лікуванні в обласній психоневрологічній лікарні впродовж 22 днів, — каже суддя-спікер Апеляційного суду Вінницької області Олександр Панасюк. — Вважати неповажною причиною неявку на роботу 7 червня — із цим колегія суддів погодитись не змогла. Звільнення повинне бути виключно із підстав, встановлених у законі, та з чітким дотриманням передбаченого законом порядку. В цей день, 7 червня, коли було призначене засідання профспілкового ко­мітету, перед тим виховательці зателефонувала за­відуюча. І вона сказала, що на роботу може не виходити, а на 10-ту годину на засіданні профкому буде вирішуватися питання про її звіль­­нення. Жін­ка вживала захо­дів для захисту своїх трудових прав, що, знову ж таки, можна вважати неповажною причиною її неявки на роботу — з цим не могла погодилась колегія суддів Апеляційного суду. Виключно ці обставини стали причиною поновлення її на роботі. Колегія суддів не могла погодитись з тим, що це є неповажною причиною відсутності виховательки на робочому місці, оскільки ст. 43 Конституції України гарантує кожному захист від незаконного звільнення.

Як вирішиться конфлікт – важко сказати. Перейти до іншого садочка Зоя Піркл не може, бо з усіх, що в Козятині, вільна лише посада завгоспа. Тим часом батьки вихованців пишуть заяви до прокуратури та поліції. І вже готують матеріали із завідувачкою до Верховного Суду.

Вікторія Снігур