І мало хто звертав увагу на вивіску: приносити харчі чи годувати з рук та чіпати тварин – строго заборонено. Ну як це так, не розуміли земляки і тикали в клітки, хто що міг.

Так дотикались, що біля пеліканів лежали вже кілограми печива, хліба та бубликів. А ось капуста та свіжовирвана трава у овець, кіз та баранів йшла «на ура», як і капуста у поні та верблюдів.

Хто бував у Вінницькому зоопарку на початку його заснування і тепер, просто відкривав рота від разючих змін, які там побачив. Нові вольєри, облаштована територія і новобудови. Там будиночок будують для єнота. А там уже новосілля у мавп, фазанів..

– Подивіться, який сучасний вольєр будуємо для ведмедів. Дехто вже жартує, що схоже на ставку Гітлера, – ділиться генеральний директор «Вінницяоблагролісу» Анатолій Іванець, в структуру якого входить Вінницький зоопарк. — Хочемо зробити наш зоопарк одним із кращих в Україні.

Відвідувачів було багато. Серед них багато груп школярів.

– Ми із Серебрії, що в Ямпільському районі, — ділиться купка школярів. — Дуже задоволені відвідинами зоопарку. Навіть не так – ми в захваті! У нас ціла програма екскурсій Вінницею, куди приїхали групою з учителями – ось погуляємо зоопарком і далі – на фонтан.

– Ви бачили, які у нас гарні мавпи? І особливі які? А це завдяки конкурсу серед вінничан. Ми запитали: яку породу вони хочуть, щоб ми придбали? І саме червонокнижна мавпа виду «Бразза» виграла, – продовжує директор. — Ось зараз оголошуємо конкурс на ще один вид – черепах. Хочемо, щоб вінничани порадили, яку породу із них придбати.

Люди раділи як діти не лише тваринам, але й взаємній добродушності та відкритості.

Ведмідь настільки купався в славі, що мало з клітки не вилазив, позуючи фотографам.

А мавпи, більші за розміром, вгледівши, що падають яблука в сусідню клітку, миттєво засовували туди лапи і вже «ничкували» їх у себе нижче пояса…

Верблюди брали їжу з рук… і не плювались.

Чорні і білі лебеді підходили до відвідувачів. Видно, люди ще не встигли їх налякати… І, безумовно, всім до серця припали добродушні поні, віслючки і особливий голубоокий гуцульський рисак. Коня з голубими очима я особисто жодного разу ще не бачила, як і більшість відвідувачів. Тому всі з подивом вдивлялись в безодню його блакитних очей.

А барани з різних континентів світу не переставали мекати так, неначе люди..

– Це вони так вітаються від імені усіх мешканців зоопарку, тому й розмістили їх у клітках навпроти, — добродушно розповідали співробітники зоопарку.

Вже після відвідин якась тварина особливо комусь западала у пам’ять. Моїй маленькій Соломійці – вовк. Бо ж скільки вже чула про нього, а побачила вперше. Одразу двох.

– А між іншим, він зовсім не страшний, — зробила висновок малеча. У найменших, безперечно, фаворитами були маленькі мекаючі вівці та козенята… Ну майже як у казці!

– Мама, меее, – вказували багатозначно пальчиком навіть немовлятка.

Гарний дитячий майданчик, кафе, що відкрилось днями, доповнювали позитивні емоції. Тому можемо з впевненістю завершити одним словом – рекомендуємо відвідати Вінницький зоопарк.

Тетяна Квасюк