Преподобний Олексій народився в Римі у сім’ї благочестивих Євфиміана й Аглаїди
Бажання служити Церкві було в юнакові настільки великим, що відразу після одруження, навіть не торкнувшись шлюбного ложа, він таємно пішов із дому. На кораблі святий потрапив до міста Едесса, де зберігався Нерукотворний образ Господа.
Олексій роздав усе, що в нього було, нужденним і почав жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті. Їжею преподобного були лише хліб і вода. Милостиню ж, яку йому подавали парафіяни, віддавав немічним і пристарілим. Кожної неділі святий муж причащався Святих Тайн.
Від суворого посту тіло Олексія висохло, з обличчя зійшла краса, зір став слабким.
Преподобний прожив в Едессі сімнадцять років. Одного разу Матір Божа через Свою святу ікону повеліла паламарю церкви, де подвизався Олексій, ввести в Її храм «чоловіка Божого, гідного Царства Небесного». Цим праведником виявився убогий, який сидів на паперті. Паламар виконав веління Матері Божої – увів святого Олексія в церкву.
Люди дізналися про блаженного й стали його шанувати. Але слава була не для нього. Олексій знову, як і сімнадцять років тому, зійшов на палубу корабля, який Промислом Божим прибило до рідної землі святого. Тоді чоловік Божий прийшов у батьківський дім і невпізнаним попросив притулку. Євфиміан поселив блукача в спеціально обставленому приміщенні при вході до будинку й наказав годувати його зі свого столу.
Святий зі смиренням зносив образи й глузування від слуг, які навіть гадки не мали, над ким потішаються. Велика любов до Бога допомагала йому терпіти страждання, зроджене сльозами його дружини. Сімнадцять років провів блаженний в домі своїх батьків.
Коли Господь сповістив Олексію день його кончини, святий описав у хартії своє життя, вимолюючи прощення у рідних.
Того дня, коли преподобний спочив, у соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій. Під час служби з вівтаря прозвучав чудесний Голос, який велів найти чоловіка Божого, щоб той помолився за місто. Коли святого знайшли в домі Євфиміана, він вже був мертвий. Його обличчя світилося як лик ангела, а в руках була зажата хартія. Прочитавши сповідь Олексія, батько, мати і його дружина з плачем поклонилися померлому.
Тіло праведника поставили посеред площі. Тут зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло преподобного в церкву. Від святих мощей стало витікати благоуханне миро, від якого немічним можна було отримати зцілення.
