Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?
І як цьому протистояти.
Ось трохи родумів як психолога що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.
Про це вже говорено багато але нічого, я нагадаю:
Це не хаос. Це система.
З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:
- Системне насильство = атака на ідентичність
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.
У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе — аби перетворити її на об’єкт.
- Обстріли — це масове насильство над психікою
Це не лише страх. Це спроба прищепити:
- вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»),
- травму майбутнього («немає що берегти»),
- втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).
Це форма масштабного психологічного контролю.
- Полон — лабораторія терору
Я це бачила особисто.
Вони не хотіли «розкриття інформації».
Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.
Щоб кричали те, що вони скажуть.
Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.
Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким як що усвідомить цілі та засоби ворога.
Як цьому протистояти — як психолог і як людина:
- Зберігати чітке “Я”
- Не визначай себе через страх, втому чи біль.
- Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.
- Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.
- Називати речі своїми іменами
- Це не “жахи війни”, це організований терор.
- Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.
- Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.
- Бути частиною зв’язку
- Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.
- Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.
- Будувати майбутнє навіть під обстрілами
- Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.
- Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.
- Вчитися саморегуляції
- Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не “слабкість”, а зброя.
- Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.
росія воює проти здатності людини бути собою.
Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали.
Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.
Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи, стає джерелом світла, що не вмирає — навіть у мороці.
PS: звернення до коментаторів які неуважно читають пост:
Перш ніж коментувати уважно прочитайте текст, впевніться що точно хочете зробити коментар.
Як що відповідь “так” – вперед, але попереджаю – боти і вороги отримують тут бан на місці без суда і слідства.
І я не маю часу розбиратися хто пише дурню – дурень чи ворог.
Дякую
Юлія Паєвська
