Михайло Сіранчук, історик, вчитель, активний майданівець, «раптом став організатором злочинного угруповання, яке здійснило «масові заворушення» у Вінниці під облрадою 7 грудня. Він проходить по справі Хорта, який зараз після більше як 2-х років відсидки у СІЗО як «запеклий злочинець» виїхав до Києва. 3 роки «пекла» далися взнаки майданівцю Сіранчуку. Він переніс важку операцію з онкології. Зараз має ІІ групу інвалідності. Але справа ще не закрита. Дорозслідують. Як і по Хорту та батькові 3-х дітей Януарію Шостаку, активному майданівцю.

– Мабуть, «правоохоронці» отримали наказ тримати цих активістів «на гачку», — підозрюють громадські активісти. Про це ще раз вони нагадали владі на засіданні комісії з питань свободи слова та інформаційного простору Вінницької облради, де розглядалось питання про порушення принципів свободи слова і демократії на Вінниччині та Україні, активізацію радикальних настроїв та угруповань.

Голова Ради Майданів Він­ниччини Петро Гандурський за захист пам’ятника Шевченка та справедливу критику місцевої влади поплатився операцією на оці. Зір йому так і не відновили. Більше того, тепер «таскають» по судах його дружину та його, фальшуючи справу про побиття не його, а ним громадської активістки.

– Під час проведення віча Майдану до нас на площу прийшли представники молодих радикальних угруповань. Яскраво споглядалось, що вони виконували конкретне завдання – деморалізувати Раду Майданів Вінниччини та мене, її керівника. Вони стали закидати нас яйцями, одне цілеспрямовано кинули мені в око. Довелось оперувати… У Вінниці всі знають, завдання кого вони виконували і хто це був, за винятком наших правоохоронців. Вони чомусь вперто не помічають спланованої системи із дискредитації справжніх лідерів Вінниччини та активних майданівців, незалежних журналістів та ЗМІ, яких не вдалось «приручити» подачками.

– Тут застосований механізм тиску – через так звані радикальні угруповання, які нелегально існують на Вінниччині і вже міцно «приручені владою» та проплачені, як і куплені громадські активісти. Спочатку їм виділяють мільйонні проплати із ваших з нами податків, шановні вінничани, а потім місцева влада нацьковує їх на реальних активістів, які критикують владу, висвітлюють її корупційні схеми і тому неугодні їй. І проплачені «активісти» насправді виступають провокаторами, влаштовують масові бійки та обливають брудом неугодних, – повідомляли майданівці на засіданні комісії.

Депутат Вінницької міської ради, ректор, професор Ганна Давиденко (фракція «Батьківщина») повідомила про розроблену схему дискредитації авторитетних серед народу людей у Вінницькій області та патріотичних опозиціонерів області. На її думку, керують цим так звані «сірі кардинали», а офіційно радники керівників міста та області, які отримують ще і державні зарплати.

– На мене напала провладна депутат міської ради, побила мене, зафіксовані побої… Але судять не провладну депутатку, яка напала на мене, а, навпаки, мене.

Всі сайти, на яких поширюється брехлива «фейкова» інформація про мене, інших колег по партії, громадських діячів, зареєстровані в офшорах, в закордонній сірій зоні. Тому й позиватись до них за поширення брехні не можна. А замовляють цю брехню на людей, які користуються повагою, саме представники провладних партій, щоб знизити їх рейтинги довіри. Цікаво, що такі «лайномети» офіційно «на ставках» у обласній чи міській владі. Тобто виходить, влада розробила з їх допомогою ці схеми та стимулює такі ганебні явища. Причому оплачує це за наші з вами податки. Ось куди йдуть народні кошти!

– Як відомо, на мене та журналіста із «Власно інфо» був здійснений напад. Тривалий час ми лікувались від завданих тілесних ушкоджень та проходили реабілітацію. За фактами порушено кримінальні справи. Але вже буде рік, а вони не розслідувані. І якщо по мені ще є відмовки, що не можуть знайти, хто нападав, то по Богдану Новаку – очевидно. Всі підозрілі зафіксовані на камерах під час подій у Сабарові. Але це найняті владою місцеві «тітушки», яких не судитимуть, бо тоді судитимуть і керівників міста, які їх найняли, – розповідає Володимир Воловодюк, засновник інформагентства.

– А у най­ти­раж­­нішій газеті Він­ниччини «33-му каналі» взагалі вже скла­лась ці­ла епопея переслідувань журналістів та засновників протягом існування видання. Замах на життя та здоров’я співзасновника, Заслуженого журналіста України Тетяни Редько досі не розслідуваний. Зараз порушено кримінальну справу, але очевидний факт нападу депутата-опоблоківця, зафіксований на камерах, будь-якими способами заперечується.

– Мене, в останній день перебування на роботі перед декретом, хапали за рукави та закривали двері, щоб не впустити в сесійну залу в Агрономічному, мабуть, щоб не зафіксувала порушень дерибану землі, – повідомила журналіст «33-го каналу», член ГО «Центр захисту журналістів» Людмила Поліщук.

Погрози, залякування, на жаль, стали нормою в роботі журналістів, які служать правді в нашій державі. Ми знаємо десятки випадків, в тому числі і на сесіях облради та міськради, де всім відомі депутати своєю антинародною поведінкою залякують журналістів: «я тебе урою», «пойдем выйдем, поговорим», «тебе в этом городе не жить» і т.п.

– Найстрашніше те, що пережили ці конкретні журналісти та інші громадські активісти тут, у, здавалося б, мирній і європейській Вінниччині – твориться і на передовій. Там за правду та патріотизм, як не парадоксально, переслідують ще страшніше, аж до фізичного знищення. Саме тому я не дивуюсь сфальшованим «самовбивствам», під якими криються жорстокі розправи і усунення тих, хто багато знав правди і міг про це заявити, – повідомила відома майданівка, доброволець АТО Марія Вітер.

Нагадуємо, що Марія – активістка вінницького Майдану, яка в ті дні не лише ризикувала життям, тримаючи облогу у Вінницькій облраді, але й разом із іншою активісткою Оленою Васільковою лягала під машину беркутівців, які закували в наручники та намагались завезти до поліції затриманого майданівця Ковальчука. В перші дні війни на Сході вона, залишивши 6-річну доньку, пішла добровольцем в АТО і стала відомою на весь світ.

– Уявіть, якось до мене в машину, в якій я маю їхати на бойове завдання, вриваються мої товариші по службі (один із них став потім моїм чоловіком). І буквально насильно витягують мене звідти. Їм якимось чином пощастило дізнатись, що вінницькі «Беркути», враховуючи, що я знаю багато інформації, яка їх дискредитує, намагались здійснити план зі знищення мене. Та машина і дійсно вибухнула від закладеної міни. Сталось це під Курахіно. Мене почали рятувати від конкретного замовлення, яке надійшло, як ви розумієте, не від рядових бійців. І щоб мене врятувати, мої побратими отримали конкретну рекомендацію — вивезти мене терміново з країни. Вже зробили навіть візи – американську та до Еміратів… Дякуючи небайдужим людям, мене сховали в одному із санаторіїв від розправи… З часом все наче розрулили. Але скажіть, чому це робиться? То це виходить, що не з сепаратистами треба воювати, а зі мною, майданівкою, яка покинула маленьку дитину і поїхала на передову, як і інші побратими, щоб рятувати країну?

Це наводить на думку, що існує змова проти активістів Майдану та добровольців, незалежних ЗМІ, яких цілеспрямовано і за розробленою системою в різних кінцях країни, включаючи і АТО, знищують, дискредитують…

– Повірте, у мене в душі велике розчарування від того, що ми вийшли на Майдан, намагались змінити країну, допомогти своїм дітям, рідним жити в справедливій і процвітаючій державі. А бачимо страшний реванш найчорніших сил з тієї системи.

Як можна було допустити, щоб запеклі вороги Майдану, саме ідейні регіонали, а нині опоблоківці створили такі міцні союзи із теперішньою владою?  Зокрема, про «травлю» та звільнення з роботи головами новообраних територіальних громад своїх опонентів.

На засіданні комісії прозвучали й інші не менш разючі розповіді з утиску свободи слова та демократії у Вінницькій області.

І тому депутати різних фракцій одноголосно ухвалили термінове Звернення до Кабінету міністрів, Президента, Нацполіції, прокуратури та СБУ, країн-донорів Євросоюзу та США – детальніше про це та які рішення та звернення ухвалювали обласні депутати, члени комісії — на відео на сайті «33-го каналу».

Р.S. На останньому засіданні комісії з питань свободи слова я як голова комісії наголосила, що акредитація – не обов’язок і не єдина легальна можливість висвітлювати діяльність акредитованої структури, серед яких і обласна рада, і відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналісту. Бо це привід обмежити доступ до публічної інформації незалежним ЗМІ. Однак директор департаменту інформаційної політики Вінницької ОДА Світлана Василюк наголосила, що акредитація журналістів обов’язкова, і це регулюється законами. Її підтримав заступник голови ОДА Олександр Крученюк. Він наголосив, що Вінницька обласна рада є режимним об’єктом, тому рішення про доступ до сесійної зали лише акредитованим журналістам буде законним.

Тому все-таки прошу тих, хто курує від влади ці питання, прочитати Закон «Про інформацію». Зокрема ст. 26, інші закони, наприклад, «Про доступ до публічної інформації», ст. 3. І тоді стане зрозумілим, що рада є публічним органом, доступ до якої має право кожен. Більше того, що б і які положення не розробляли ради, Конституція і Закони вищі і тому діють в країні, в першу чергу, вони. Тому всі рішення мають не перечити їхнім нормативам. Чи, може, в когось у голові вже жевріє така надія «на режимну зону» в Україні?

Заслужений журналіст України