Як це – потрапити в Поминальну неділю до церкви де хрестили, вінчали та відспівали десяток поколінь твого роду – спробую пояснити. Особливо, коли ти знаєш, що їхні душі в цей день тут, поряд з тобою, присутні невидимо на цій службі, в моєму випадку у Михайлівському храмі, що в Новоставцях,якому 250 років!
І він побудований на пожертви і моїх предків та земляків. А ось зараз в ньому лунає українська молитва і згадують сотні земляків – воїнів, завдяки яким ми можемо помолитись за весь рід і тих, хто віддав життя, щоб жили ми.
Жертовність – напевно саме цю рису згадуєш в кожному, хто був у твоєму житті і всепрощаюче та безкорисно любив тебе…
Хто відвідав в ці дні могили рідних, вистояв поминальну літію – зрозуміє це.
Це особливий стан – не радості, а подяки…
За те що були… і віра в те, що їхні душі на Небесах, і їм там добре….
Служба за померлих спочатку у храмі, далі на цвинтарі радості не приносить…
Але добавляю мудрості і усвідомлення, чого і для чого ми послані у цей світ.
І вони, хочеться вірити, побули у ці Великі дні непомітно поміж нас…побачили і почули що хотіли… і тепер молитимуть Бога за нас і те, що нам найбільше потрібно! Справедливий мир і перемога добра над злом, правди над брехнею!
Я, як і кожен із Вас, усі, хто вірує, наче відчула їх! Дотик маминих рук, всепрощаючу любов бабусів , стриману посмішку батька…
Вбитих у тій війні дідусів фашистами, яких не знала…
Так само безвісти зниклих, як брат Олександр…вже тепер, на цій війні із неофашистами.
Ми вже більше року його чекаємо… а мої бабусі і їхні сестри чекали так все життя….
– В Бога померлих немає!
– В цей день ми з особливою надією повторює цю обнадійливу Вічну Істину…
Але, чого гріха таїти, поки що таку незрозумілу нашому земному егоїзму…
Тому, Всемилостивий наш Боже, пробач нам нашу земну недосконалість…
Ми знаємо, що для кожного із нас, людей, колись ось цей політ у вирій Вічності незворотній.
Але відтермінуй його! Щоб кожен ще пожив на цій землі довго і щасливо.
А тим, хто сьогодні відлетів, щоб потрапити у відкриті Царські ворота Раю обіцяємо жити гідно!
І щоденно дякувати їм за те, що дали життя, купали в щасті і любові!
Спасибі що були!… і залишаєтесь в нашій памʼяті назавжди!
Вічна памʼять! Памʼятаємо всіх і кожного!
Тетяна Редько
