Пам’ять говорить нам про те, що ми маємо не забувати мільйони людей, які загинули у Другій світовій війні. Примирення – означає, що всі країни, що брали участь у кривавих подіях тієї війни мали б примиритися між собою та не починати нових війн.

Мета цього пам’ятного дня – ще раз нагадати про невинних жертв війни, про безглуздо знищених в результаті бойових дій людей, про жахливі воєнні злочини, злочини проти людяності. Народи мали б примиритися для того, щоб не допустити повторення подібних подій знову. На жаль, наші сподівання не завжди виправдовуються і українцям знову доводиться боронити своє право на існування, яке цього разу заперечують російські нацисти.

День пам’яті та примирення відзначають 8 травня не випадково. Адже саме цього дня, у 1945 році було підписано Акт про капітуляцію тодішнього агресора – Німеччини. Тому цей день відзначають також, як День Перемоги. Наразі важливо оцінити внесок кожної держави, а також кожної окремої людини у завершення воєнних дій. Розглянемо, які історичні події передували запровадженню Дня пам’яті та примирення, як у світі, так і в Україні.

Восени 2004 року, на 59-му з’їзді Генасамблеї Організації Об’єднаних Націй, дата 8 травня отримала офіційне визнання та назву – День пам’яті та примирення. У відповідній Резолюції було зазначено, що всі держави, що мають членство в ООН відзначати цей день як пам’ятний на честь жертв, що постраждали під час Другої світової війни.

Цьогоріч президент Трамп прийняв рішення вшановувати 8 травня, як день перемоги над нацизмом. Певно, йому також не подобається спроба російських терористів монополізувати цю історичну подію.