А почалось все із повідомлення у соцмережі про те, що один із чоловіків, чию жінку там прихистили, вдерся на територію, штовхався та погрожував спалити заклад. А після того начебто заручився підтримкою соціальних служб, які без письмового рішення допомогли йому забрати 5-річного сина у дружини Марини Форостяної. Нині керівництво центру та матір хлопчика вимагають у відповідних органів об’єктивного розслідування та притягнення до відповідальності винуватців. Натомість інша сторона твердить: то все наклеп. У ситуації розбирався наш журналіст.

– Із чоловіком Віталієм ми прожили у шлюбі вісім років. У нас народився син, якого назвали на честь тата. Разом виховували і мою старшу дитину від першого шлюбу. Мешкали у Щітках. Життя із Віталієм не було легким. Через його запальний характер ми часто сварились. А далі у хід пішли кулаки, — починає розмову Марина Форостяна. — Неодноразово доходило до лікарні та заяв у поліцію. Останній раз я там лежала зі струсом мозку та синцями. Проте Віталій мене залякував, і я забирала їх. Кілька місяців тому моєму терпінню прийшов край і я про все розповіла своєму батькові. Він забрав нас із дітьми до себе жити. То чоловік того ж дня приїхав із погрозами і стріляниною.

Забрав дітей та поїхав. Скільки не просила його дати хоч поспілкуватись із ними по телефону — слухати не хотів. У результаті я подала на розлучення та звернулась до районної соціальної служби, аби вони перевірили, в яких умовах проживають мої діти. Проте жодних дій чиновниками не було зроблено. Серце моє розривалось від болю. Тож коли Віталій привів сина до садочка, я приїхала і забрала малого. Через Інтернет знайшла адресу кризового центру «Дім Мама» і поїхала туди.

За словами жінки, у закладі вона пробула десять днів. На дзвінки чоловіка не відповідала.

– Він за це помстився моїм батькам — кидав вибухопакети у двір та побив машину тата. Згодом до мене зателефонували із соціальної служби, щоб перевірити умови проживання дитини. Спочатку я не хотіла вказувати адресу, бо переживала, що її повідомлять чоловіку. Та врешті погодилась. Але в той день до мене ніхто не приїхав із працівників. А під вечір з’явився чоловік. Обзивав жінок, погрожував спалити центр. Ми викликали поліцію, але забрати його вони не мали права. А вже наступного дня до будинку у супроводі мого чоловіка завітали керівник соціальної служби Юлія Кучер із підлеглими. Мовляв, хочуть нас помирити. Я їм всю ситуацію пояснила, а чоловіку дала можливість побути із синочком. Наприкінці зустрічі Віталій заявив, що все одно забере малого. Свого слова чоловік дотримав. Бо вже минулої п’ятниці, заручившись підтримкою соціальної служби та невідомого чоловіка, який представлявся правоохоронцем, він вдерся до центру і з боєм забрав нашого сина. Жодних документів чи пояснень мені ніхто не надав. Та найбільше шокувало те, що на прощання керівник Юлія Кучер заявила: »Ти кончена. Можеш жити, де хочеш. А дитина житиме вдома. Ти бомжиха, в тебе нічого немає». Хоча насправді в мене є власна квартира. Тож на яких підставах мене так ображали — не знаю. На даний час я написала заяву до поліції про викрадення дитини. Я готова навіть голодувати.

Підтримує Марину Форостяну і керівниця центру «Дім Мама» Ольга Череватова.

– До моєї приватної власності пробрались люди і викрали у матусі, яка є жертвою домашнього насилля, дитину! Яке право вони на це мали без рішення суду? У мами є квартира, яка оформлена на неї, але через такого «тата» вона не може туди повернутись. Чому бездіють у районній адміністрації? З цим запитанням я зверталась до заступника голови Олега Бегуса, на що почула: «Умови проживання хороші, може бути як з мамою, так і з батьком». А те, що у березні мама лежала у лікарні зі струсом мозку і є офіційний висновок, що це завдяки чоловіку, то це у межах норми сім’ї?!

У прес-службі обласної поліції повідомили ось що:

– На 29 травня у подружжя назначене судове засідання, оскільки вони розлучаються. Тож це питання цивільно-правових відносин, а не поліції. Конфлікт виник через 5-річну дитину, тому що її забрала жінка і стала жити в центрі «Дім Мама». Дійсно, мама хлопчика зверталась до поліції із заявами про те, що їй словесно погрожують. Правоохоронці виїжджали на місце декілька разів та проводили бесіду із чоловіком. З’ясувалось, що він намагається у такий спосіб забрати дитину. Вивчили умови, в яких проживає родина. Вони чудові. Чоловік характеризується позитивно, він працює, був тверезим, не зловживає спиртним.

Ще разом з ним проживає цієї жінки 16-річний син. Він позитивно відгукується про цього чоловіка і називає його батьком. Також із ним мешкає його дочка від першого шлюбу. Сам факт того, що до цього чоловіка тягнуться діти, каже про те, що він не дебошир чи насильник. Крім того, він має право на сина таке ж, як і його дружина. За словами цього чоловіка, він поїхав до «Дім Мама», аби побачити, в яких умовах живе син. Вони незадовільні. Тому він захотів звідти забрати дитину. Можливо, на емоціях він вдався до словесних погроз, але насильницьких дій чи правопорушень з його боку не було.

Начальник служби у справах дітей Вінницької райдержадміністрації Юлія Кучер звинувачення відкидає. Каже: нікого словесно не ображала, та й дитину із колегами теж не вилучали.

– До нас із заявою звернувся тато хлопчика. Він повідомив про те, що його дитині є загроза життю та здоров’ю. Ми із колегами, представниками поліції та ОТГ оперативно відреагували на ситуацію і виїхали на місце. Те, що начебто ми вдерлись на приватну власність, не відповідає дійсності. Співробітники центру нас самі запросили. Ми провели бесіду із мамою дитини та роз’яснили її права. Також була розмова із адміністратором центру Мариною Хміль. Останній пояснили, що, оскільки цей заклад позиціонує себе кризовим центром і там живуть діти, має бути співпраця із нашою службою та органами влади. Щодо хлопчика, то наша служба не ухвалювала рішення про його вилучення. Дитину забрав тато, бо, згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, він має на нього такі права, як і мама.

Вікторія Снігур