Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Роман Ворошило
Роман Ворошило народився 4 лютого 1986 року, проживав у Хмельницькому. В цивільному житті працював далекобійником. У березні 2022 року захисник добровольцем доєднався до лав Збройних сил України.
«Роман був чудовим батьком, вірним чоловіком, хорошим другом. Він завжди міг підтримати та допомогти. Це Людина з великої літери», – поділилася спогадами подруга Леся Порохончук.
Загинув Роман Ворошило 12 травня 2025 року на Харківському напрямку. Вічний спочинок захисник знайшов на Алеї слави у Раковому. Йому навіки залишиться 39…
Ігор Степанюк
У Хмельницькому відбулося прощання із захисником Ігорем Степанюком, який з перших днів повномасштабного вторгнення боронив країну в лавах Збройних сил України.
«25 лютого 2022 року Ігор прибув по мобілізації до нас у частину та виконував усі поставлені завдання. Він є, був і завжди залишиться у нашій пам’яті… Справжній патріот нашої неньки-України. Був зразковим воїном», – розповів побратим захисника із позивним «Пастор».
На війні Ігор Степанюк виконував завдання водія на різних напрямках фронту. Загинув Герой 6 березня 2025 року. Йому навіки залишиться 52…
Володимир Нічиков
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу Героя Володимира Нічикова. Він помер у полоні. Тіло повернули близько року тому. Весь цей час рідні чекали результатів ДНК-експертизи. Про це розповів син Героя Юрій.
Володимир Нічиков проживав у Маріуполі. Все життя він присвятив ковальській справі. Коли у 2014 році почалася неоголошена війна на Сході, чоловік волонтерив, допомагав бійцям «Азова». У 2015 році уклав контракт і долучився до війська.
«У 2015 році його офіційно прийняли до «Азова». Багато років служив. Потім офіційно за віком звільнили, коли 60 років було. Хлопцям продовжував допомагати і казав, якщо буде загострення, то він повернеться до лав Збройних сил України. І 24 лютого 2022 року повернувся на службу. Послужив до взяття у полон. Полон він не пережив... Навіть не знав, що в нього онук є…Дуже хорошим він був батьком, дуже чуйною і дуже доброю людиною», - ділиться син Юрій.
Життя захисника обірвалося 1 травня 2024 року. Йому навіки залишилось 67.
Олександр Прилюк
На Віньковеччині відбулося прощання з воїном Олександром Прилюком. Його життя обірвалося 13 травня внаслідок важкої хвороби. Про це повідомили у Віньковецькій селищній раді.
Олександр Прилюк народився 15 липня 1993 року в селі Виселок. Навчався у Яснозірській середній школі, а згодом здобув професію слюсаря-електрика з ремонту автомобілів.
З квітня 2015 по жовтень 2016 року проходив строкову службу. Згодом працював у Михайлівському та Віньковецькому лісництвах. До лав ЗСУ доєднався навесні 2023 року. У серпні 2024 р. — захворів й мужньо боровся з важкою хворобою. Попри усі зусилля медиків та підтримку рідних серце Олександра зупинилося у Хмельницькій обласній лікарні. Вічний спочинок воїн знайшов на кладовищі у рідному селі Виселок.
Йому назавжди залишилось 32…
Олександр Рудзік
Живим коридором на Деражнянщині зустріли захисника Олександра Рудзіка. Воїн загинув 10 травня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Кут, що на Донеччині. Про це повідомили у Деражнянській міській раді.
Олександр Рудзік був родом з Деражні. У війську мав звання старшого солдата.
«Ми продовжуємо платити високу ціну за свободу та незалежність нашої країни. Подвиг кожного Захисника, який віддав своє життя за нашу державу, назавжди у нашій пам'яті та в наших серцях. Вічна пам'ять та доземний уклін Герою за великий подвиг в ім'я Батьківщини», - зазначили у Деражнянській міській раді.
Герою назавжди залишилось 31…
Іван Літнарович
Шепетівська громада провела в останню земну дорогу Героя Івана Літнаровича. З жовтня 2024 року він вважався безвісти зниклим, та нещодавно загибель підтвердилася. Про це повідомили у Шепетівській міській раді.
Іван Літнарович народився 7 липня 1976 року в селі Микулин, що на Полонщині. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення вступив до Грицівського професійного училища №38, де отримав спеціальність шофера-тракториста.
Згодом проходив строкову службу: спочатку в Керчі, потім — у Донецьку. Повернувшись додому, працював у колгоспі, а з часом переїхав до Шепетівки, де став водієм.
Мав родину — дружину та двоє дітей. Рідні і близькі згадують: Іван завжди був опорою і підтримкою. Мріяв дати дітям те, чого сам не мав. Мав добре серце і гарне почуття гумору.
До лав ЗСУ Іван Літнарович доєднався влітку 2024 року. Воїн захищав країну на Покровському напрямку, одному з найважчих. 25 вересня зв'язок з ним обірвався. Лише згодом стало відомо, що 1 жовтня 2024 року Іван Іванович загинув під час виконання бойового завдання… Йому назавжди залишилося 48…
Василь Рудий
У Чорному Острові Хмельницького району попрощалися із Героєм Василем Рудим. Він загинув під час виконання бойового завдання. Про це повідомили у Чорноострівській селищній раді.
Василь Рудий народився 21 грудня 1970 року у селі Катеринівка Чорноострівської тергромади. Навчався у Чорноострівській школі. Після завершення працював у деревообробному цеху Чорноострівського дослідно-експериментального заводу, а коли йому виповнилось 18 років, був призваний на військову службу. Присягу Василь Рудий складав у військовій частині селища Болбасово, що у Білорусі, а військову службу ніс у військовій частині естонського міста Тарту.
Василь Михайлович віртуозно грав на духових інструментах. Ще перебуваючи на військовій службі, був керівником духового оркестру, пізніше працював директором Грузевицького сільського клубу. Працював у ТОВ «Хмельницька маслосирбаза» та у приватному деревообробному підприємстві у місті Хмельницькому.
На захист країни Василь Рудий став наприкінці грудня 2024 року. 9 квітня 2025 року прибув у місто Костянтинівка Донецької області для несення військової служби. За місяць рідні отримали страшну звістку. Воїн загинув 28 квітня під час виконання бойового завдання у районі села Багатир Волноваського району Донецької області. Йому назавжди 54….
Андрій Лебедовський
Мешканці Хмельницького провели в останню земну дорогу захисника Андрія Лебедовського, який загинув 13 травня на Куп'янському напрямку.
З перших днів повномасштабного вторгнення захисник боронив країну на Донеччині, Луганщині та Харківщині. Був офіцером-прикордонником.
«З Андрієм були знайомі з першого дня війни. Він був справжнім офіцером, чоловіком честі. Це дуже велика втрата… Він нічого не боявся і завжди брав керівництво у свої руки. Його дії зберегли багато життів», - розповів побратим захисника Микола.
Вічний спочинок Андрій Лебедовський знайшов на кладовищі у Шаровечці Хмельницької громади. Йому навіки залишиться 53…
Руслан Чорний
Живим коридором шани 16 травня мешканці Дунаєвеччини зустрічали Героя Руслана Чорного. Його життя обірвалося 6 червня 2024 року під час бойових дій у районі населеного пункту Очеретине, що на Донеччині. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно стало відомо про його загибель. Про це повідомили у громаді.
Руслан Чорний народився 19 жовтня 1977 року в селі Ганнівка, де минуло його дитинство. Навчався у місцевій школі, а згодом вступив до Кам'янець-Подільського профтехучилища, де здобув фах зварювальника. Пройшов строкову службу. Працював на різних роботах.
У січні 2023 року воїн добровільно став до лав Збройних сил України. Однак у червні 2023 року зв'язок із ним обірвався, на жаль, назавжди…
Сергій Свіжевський
Скорботним став день для Нетішинської громади… Тут попрощалися із захисником Сергієм Свіжевським. Майже рік воїн вважався зниклим безвісти… На жаль, дива не сталося, Герой загинув 13 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Про це повідомили у міській раді.
Народився Сергій Свіжевський у Плужному на Ізяславщині. Після закінчення місцевої школи вступив до Плужненського професійного ліцею, де здобув професію слюсаря-тракториста. Довгий час перебував за кордоном на заробітках.
Мобілізували захисника у травні 2024 року. Воїн був старшим стрільцем-оператором стрілецького відділення стрілецької роти.
Вадим Ковальчук
Попрощалися із захисником Вадимом Ковальчуком на його рідній землі у селі Яськівці Деражнянської громади.
Живим коридором, стоячи на колінах, з державними прапорами у руках, зустріли мешканці громади траурний кортеж із тілом Героя, який боровся за незалежність України. Про це повідомили у міській раді.
«Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Матері Героя вручили Державний прапор України. На честь солдата пролунав триразовий стрілецький салют…» - зазначили у міськраді.
Олександр Вишневський
На Теофіпольщині в останню земну дорогу проводжали Героя Олександра Вишневського, який понад три роки вважався зниклим безвісти.
Захисник народився 29 серпня 1975 року в селі Святець Теофіпольського району. Навчався у місцевій школі. Згодом проходив військову строкову службу, потім працював водієм у ТОВ «Святець». Про це повідомляють у селищній раді.
З 2015 по 2017 роки Олександр брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, на посаді командира другого кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки другого гірськопіхотного батальйону.
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, захисника призвали до лав ЗСУ. Службу проходив на посаді командира відділення кулеметного взводу 1-го механізованого батальйону.
18 квітня 2022 року, під час виконання бойового завдання, зв’язок із Олександром обірвався. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Більше трьох років не було жодної звістки. Рідні чекали, вірили, сподівалися. І лише тепер стало відомо: Олександр загинув. Це сталось поблизу села Піски Донецької області.
Поховали Олександра у місті Перемишляни на Львівщині, де він проживав разом зі своєю родиною. У Олександра залишились дружина та діти.
Михайло Стаховий
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу Героя Михайла Стахового, який понад рік вважався зниклим безвісти.
Михайло Стаховий народився 2 жовтня 1987 року. Він родом із села Волиця Хмельницької громади. У цивільному житті працював далекобійником.
На війні Михайло був старшим водієм в одному зі штурмових батальйонів. Понад рік тому із захисником обірвався зв'язок. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що Михайло Стаховий загинув 18 квітня 2024 року поблизу Новобахмутівки…
«Він дуже любив донечку, не міг натішитися нею. Він добровольцем пішов воювати за нас… Хотів для усіх добра і казав: «Наша Україна буде вільна, і ми будемо вільні. Я об'їздив пів світу, але таких людей, як у нас, немає», - поділилася спогадами родичка захисника Галина Чабанюк.
Вічний спочинок захисник знайшов на кладовищі у рідному селі. Йому навіки залишиться 36…
Олександр Булига
До села Копачівка Волочиської громади «на щиті» повернувся старший матрос Олександр Булига, який героїчно загинув 10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
«З дитинства він вирізнявся активністю, витривалістю та наполегливістю. Завжди мав чітку позицію, впевнено йшов до поставлених цілей, був душею компанії, добрим другом, люблячим батьком і турботливим сином», - повідомляють у Волочиській міській раді.
У цивільному житті Олександр працював у ТОВ «Агробізнес». Однак у листопаді 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Захисник вірно й самовіддано виконував військову службу до останнього подиху...
Володимир Деменьшин
У Деражнянській громаді в останню земну дорогу проводжали відважного воїна Володимира Деменьшина.
«На знак глибокої шани та вдячності мешканці громади вишикувалися у живий коридор, тримаючи в руках державні прапори. Стоячи на колінах, зі сльозами в очах, вони зустріли траурний кортеж із тілом Героя», - повідомили у Деражнянській міській раді.
Вічний спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі у місті Деражня.
Юрій Михайлов
У Полонному попрощалися із учасником бойових дій Юрієм Михайловим.
Захисник був призваний на військову службу в серпні 2023 року. Воїн боронив країну на Лиманському напрямку.
«Під час проходження служби отримав травму, через яку був визнаний обмежено придатним, та служив у третьому відділі Голованівського РТЦК та СП Кіровоградської області», - повідомив голова Полонської громади Франц Скримський.
Серце захисника не витримало і зупинилося вдома 12 травня 2025 року. Вічний спочинок Юрій Михайлов знайшов на цвинтарі у Полонному.
Олександр Ткач
Скорботним днем став для Новоушицької громади: тут прощалися з учасником АТО Олександром Ткачем.
Захисник боронив країну в 2015-2016 роках. Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Про це повідомили у Новоушицькій громаді.
Серце захисника зупинилося 12 травня у Хмельницькому. Вічний спочинок Олександр Ткач знайшов на кладовищі у селі Отроків.
Іван Горват
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу Героя Івана Горвата
Іван Борисович Горват народився 24 червня 1996 року на Городоччині, де минули його дитинство та юнацькі роки.
«Мав честь виховувати такого учня. Запам'ятався веселим, щирим, допитливим хлопцем. Пам'ятаю, що був активним на уроках. Полюбляв бджолярство. Такий собі напрямок вибрав після закінчення школи», - розповів вчитель біології Валентин Гурний.
Довгий час захисник служив у лавах Збройних сил за контрактом. Проживав із сім'єю у Хмельницькому. На початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до війська. Служив у 42-й окремій механізованій бригаді.
Загинув Герой 5 травня 2025 року на Донеччині. Вічний спочинок Іван Горват знайшов на Алеї слави, що у Раковому. Йому навіки залишиться 28…
Іван Яковенко
Хмельничани попрощалися з Героєм Іваном Яковенком, який з 2015 року боронив Україну від ворога.
Іван Яковенко був миротворцем в Югославії, Іраку, Кувейті. Був учасником АТО/ООС. У 2021 році підписав контракт і служив в артилерії. На початку повномасштабного вторгнення захисник воював у складі 10-ї окремої гірськоштурмової бригади «Едельвейс». Востаннє воїн виходив на зв'язок із рідними у лютому 2023 року.
«26 місяців ми чекали звісточки… Чотири дні тому повідомили, що у нас збіг ДНК. Досі не вірю. Він завжди казав, що в нього все добре. 23 лютого о 7.00 ранку він подзвонив і сказав, що живий та здоровий, зв'язок поганий, тому по можливості набере. Після того ми більше не спілкувалися…» - розповіла дружина захисника Ганна Яковенко.
Загинув Герой 25 лютого 2023 року на Донеччині… Поховали Івана Яковенка на Алеї слави. Йому навіки залишиться 41…
Роман Заремба
«На щиті» до рідного села Ладиги повернувся житель Старокостянтинівської громади Роман Заремба.
Вірний військовій присязі, Герой загинув 7 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Про це повідомили у громаді.
Вічний спочинок Роман Заремба знайшов на кладовищі села Ладиги. Йому навіки залишиться 34…
Олексій Шутяк
У Чемеровецьку громаду прийшло сповіщення про загибель на фронті жителя села Летава Олексія Шутяка.
Захисник народився 27 травня 1974 року в селі Летава. У 1992 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у місті Алчевськ Луганської області. Після служби повернувся до рідного села та працював електриком у СВК «Летава» до 2021 року, а з 2021 року – черговим електромонтером із обслуговування сонячних електростанцій у селі Зарічанка.
2 грудня 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. 14 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Олексій Шутяк загинув поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області.
Воїну назавжди 50 …
Денис Довгома
У Дунаєвецькій громаді повідомили про загибель старшого солдата Дениса Довгоми, жителя села Ганнівка, 1984 року народження.
17 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Лиман Перший на Харківщині, під час бойового зіткнення, Денис віддав своє життя за свободу й незалежність України.
11 травня 2022 року він добровільно прибув до військкомату та вже 3 червня був зарахований до складу бойового підрозділу. Йому довелося пройти складні напрямки на Сході України.
На жаль, понад півтора року Денис вважався зниклим безвісти.
І лише нещодавно, завдяки проведеним експертизам, вдалося офіційно встановити його особу…
Йому було лише 39 років. Попереду могло бути ще стільки життя — для себе, для рідних, для України. Та війна вириває з наших сердець найкращих…
У полеглого Захисника залишився єдиний син.
Юрій Польовий
Після важкого поранення у лікарні помер 41-річний захисник з Хмельниччини Юрій Польовий.
Юрій народився 24 грудня 1983 року в селищі Стара Синява Старосинявського району, де й пройшло його дитинство.
Із 14 червня 2024 року мобілізований до лав Збройних сил України Хмельницьким ТЦК та СП. Служив на Донецькому напрямку старшим сержантом, стрільцем стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти, стрілецького батальйону військової частини.
13 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, отримав важке поранення поблизу населеного пункту Переїзне Бахмутського району Донецької області. Помер у лікарні. Вічна пам'ять Герою.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…
Сторінку підготувала Світлана Шандебура
