26 травня уся дружна родина ДонНУ урочисто відзначала день народження рідної альма-матер. А напередодні в університеті святкували ювілей — 35-річчя від дня заснування свого юридичного факультету, випускником якого був і діючий ректор Роман Гринюк.
Економіко-правовий факультет ДонНУ закінчував і голова Вінницького апеляційного адміністративного суду Віталій Кузьмишин. Ось що він згадує про студентські роки та різний навчальний заклад:
– Не один раз за життя я переконувався, що професію юриста обрав для себе правильно, і точно не випадково правильним став свого часу й вибір — здобувати цей фах у ДонНУ. Авторитет цього вишу в ті роки був беззаперечним на теренах України, і хоча саме економіко-правовий факультет у порівнянні з іншими напрямками підготовки був на той час ще досить молодим, якість освіти, що надавалась іменитим професорсько-викладацьким складом на потужній базі, була загальновизнаною. Надзвичайно вдячний усьому професорсько-викладацькому складу університету, адже своїх наставників щиро поважав. Тому мені неабияк приємно бачити свого викладача, ще тоді прогресивно мислячого науковця, нині шанованим ректором авторитетного вузу. На той час я не міг навіть уявити, що ми зустрінемось через 23 роки у нашій рідній Вінниці.
Думаю, час і обставини справедливо розставляють усе на місця: сьогодні ДонНУ знову є одним із найпрестижніших вузів України, що добре знаний і в Європі. Упевнений у тому, що попереду в університету ще багато нових успіхів, якими він прославить нашу державу і Вінниччину зокрема.
ВААС та ДонНУ сьогодні тісно співпрацюють. Студенти мають змогу здобувати у цьому суді практичний досвід. Декілька суддів ВААС викладають в університеті.
Як зазначає в.о. декана юридичного факультету Юлія Павлюченко, до Вінниці за рідним університетом переїхала більшість викладачів юридичного факультету, решту добирали вже на місці.
– У нас викладають судді, адвокати, практикуючі юристи, які читають основні дисципліни і спецкурси, діляться практичними навичками. Намагаємося співпрацювати з судами, органами прокуратури, нотаріату, адвокатури, суб’єктами господарювання для того, щоб мати можливість направляти своїх студентів на практику. Зараз у нас більше 70 баз практик, — повідомила Юлія Миколаївна.
На факультеті добрим словом згадують колег, які з різних причин не змогли переїхати за університетом у Вінницю.
– Якщо ці люди з нами не переїхали, то це не означає, що вони там залишилися… Дехто з колег або вирішили працювати в інших навчальних закладах, або більше не займаються викладацькою діяльністю, — зауважує в.о. декана.
– А що із нажитої матеріально-технічної бази найбільше втратили?
– У Донецьку у нас у корпусі була своя зала судових засідань. Зараз нас виручає те, що обласний Апеляційний суд зовсім поруч і наші студенти час від часу можуть там проводити модульні судові засідання.
Також у нас була своя криміналістична лабораторія. Тут такого немає, але робляться кроки для відновлення приладдя для проведення занять з криміналістики. У чому істотно допоміг університет.
Юлія Миколаївна також розповіла, що багато її колег вже адаптувалися до Вінниці, але є й ті, хто на канікули їздить у Донецьк, де їхні рідні та друзі.
– Спочатку, в 2014 році, мене запрошували працювати у Сочинський державний університет. Навіть гарантували квартиру, щоб я могла переїхати з сім’єю, але я відмовилась. Мене добре знали у «Ростуризмі», я була у них експертом, тому з Москви також були пропозиції на працевлаштування. Більше шести місяців чекали моєї відповіді. В одному із московських університетів, погоджувались на будь-які умови. Але коли я дізналася про кількість моїх колег і студентів, які готові були переїжджати за рідною альма-матер, у мене не залишилося вагань, я вирішила їхати зі своїми, — зізнається Антоніна Григорівна. – Тут у мене відчуття дому, бо поруч мої колеги, студенти, відчуваю їхню підтримку, добре слово. Не жалкую, що не прийняла інші пропозиції. У ДонНУ я вже 37 років.
– А у вас залишилися рідні у Донецьку?
– Так, у мене там син, невістка, онуки. Вони там живуть, працюють. Перші роки я їздила до них, а зараз вони сюди приїжджають, я їм показую Центральну і Західну Україну. Їм дуже подобається! Спочатку вони навіть боялися їхати на Захід, бо російськомовні, але коли їх там привітно зустріли, усякі міфи були зруйновані.
– А як вам особисто – комфортно у Вінниці?
– Так, мені тут комфортно. Хоча на початку ми думали, що тут тимчасово і скоро або назад повернемося, або переїдемо в інше місто. Але тепер розуміємо, що не все так, як би хотілося. Є питання з житлом для викладачів, навчальними корпусами, але ця проблема не стільки міста, скільки нашого міністерства та держави в цілому.
Хоча у ДонНУ ще чимало невирішених питань – житло для викладачів та студентів, брак аудиторного фонду, але головне, що університетська дружна родина залишилася в Україні, вдома! Тому у свій день народження студенти вкотре продемонстрували свій патріотизм і прямо у центрі Вінниці (ТЦ «Sky Park») виконали Гімн України.
