По-перше, воно збудоване за бюджетні гроші, зібрані з нас, платників податків. По-друге, в цих приміщеннях сидять обрані чи уповноважені громадою депутати і чиновники. По-третє, вони з ранку до вечора повинні займатися лише тим, що захищати інтереси своїх виборців. То чому їм боятися цих самих виборців?

Певно, тому, що в жодному законі, ні в одному офіційному документі не вказано, що чиновники та депутати в Україні обрані і поставлені для того, щоб на роботі дбати лише про свої власні інтереси. Але, на жаль, спокуса тихенько украсти те, що належить громаді, змушує владу вигадувати різноманітні трюки, щоб сховатися від людей.

Тому режимними у Вінниці поступово стають адмінустанови, які просто мусять бути відкритими. Щоб кожен нечесний на руку чиновник знав, що в будь-яку мить до нього може прийти незадоволений його роботою платник податків. Так зроблено в цивілізованих країнах, і тому там слуги народу бояться красти та брати хабарі. А у нас чиновника закривають від громади турнікетами. Очевидно, йому є що ховати від виборців та журналістів. Особливо дивно чути заяву заступника голови Вінницької ОДА Олександра Крученюка, що обласна рада є режимним об’єктом і до неї має бути обмежений доступ громадян. Можливо, пан Крученюк має на увазі, що деяким чиновникам і депутатам некомфортно лобіювати свої інтереси і ухвалювати чергові незаконні рішення про «розпилені гектари» під пильним оком громадських активістів та журналістів?

Але, звиняйте, ми, громада, вас туди обрали-поставили, а ви намагаєтесь у нас вкрасти і щоб ми про це не знали… І ви вважаєте, що так по-європейськи? В жодній демократичній країні влада не намагається сховатися від своїх виборців. Її діяльність відкрита та прозора. І, в першу чергу, завдяки відповідальним журналістам. Для них там немає закритих адміністративних приміщень та утаємничених документів про діяльність влади. Так має бути і в європейській демократичній Україні. Хочеться нагадати пану Крученюку та іншим чиновникам, що медіа в цивілізованому світі – це четверта влада.

Вона також фінансується громадою, працює в інтересах платників податків і контролює три інших владних гілки: законодавчу, виконавчу та судову. І дуже прикро, що на четвертому році Революції гідності ми знову б’ємо на сполох, що в Україні обмежується свобода слова і що незалежних журналістів українська влада хоче загнати в стійло. Когось – підкупом, інших – погрозами, а деяких – натуральним методом фізичного впливу. Тому громадянському суспільству завжди треба бути готовим стати на захист незалежних ЗМІ. Адже без них побудова європейського українського суспільства – просто ілюзія.

Сьогодні наше професійне свято. Але не святковий у нас настрій, бо фактично наступ на незалежні українські засоби масової інформації ведеться по всіх напрямках. Україна досі не налагодила випуск витратних матеріалів для поліграфії. Вітчизняні паперові підприємства, напевно, навмисно знищені. Їх з дозволу нашої влади вже давно викупили російські бізнесмени, а потім порізали, щоб всі українські ЗМІ купували папір у Росії. Нам доводиться абсолютно все купувати за валюту, яка подорожчала більш як у три рази. За останніх три місяці вартість газетного паперу зросла з 600 до 900 доларів за тонну.

А крім того, постійно закриваються поштові відділення по селах. Звільняються поштарі… Як тому старому чоловікові, можливо, інваліду, дістатися за 3 кілометри до пошти, щоб забрати газету? Вже мовчимо про постійне подорожчання вартості енергоносіїв, яке також здорожує видання газети.  Тому наш колектив підтримує заяву Національної асоціації українських медіа з приводу загрозливої ситуації, що складається навколо вітчизняних друкованих ЗМІ.

На жаль, ми не можемо гарантувати, що завтра буде краще в матеріальному плані. Але ми гарантуємо вам, шановні читачі, що поки існуватиме наша газета, вона писатиме правду і захищатиме разом із вами демократію та свободу слова. Але ми сподіваємось на вашу підтримку. Бо знаємо, що і ви розумієте: коли в країні не залишиться незалежних ЗМІ, тоді вас цинічно обкрадатимуть «безпрєдєльщики-чинуші». І замість Європейського дому нас чекатиме безкінечне ходіння по колу і остаточне перетворення без свободи слова в тупикову країну третього світу.

Анатолій Жучинський,
головний редактор газети «33-й канал»,
Заслужений журналіст України

НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА ЗАЯВЛЯЄ

Про готовність до усіх форм і методів боротьби за право на свободу, право на життя і розвиток місцевої преси в Україні!

Ми не згодні з нинішньою державною політикою щодо друкованих ЗМІ, яка веде до дефіциту газетного паперу та залежності від монопольного становища російського паперу в Україні, руйнування системи доставки газет, відсутності адресної фінансової державної підтримки реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, а у під

сумку до невиконання найвищими державними органами законів України “Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів”, “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”, “Про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ” та постійного значного здорожчання місцевих газет для читачів.

Повний текст заяви