Три з половиною роки медіапроєкт українського телебачення щодня намагається переконати нас, що ми єдині навіть у «кожному своєму подиху» і у спільному прагненні перемогти ворога та зберегти Україну.

Але паралельно із цим щодня незалежні медіа інформують про чергові оборудки чиновників і правоохоронців на мільйони та мільярди гривень. І це лише те, що вдається викрити новим антикорупційним структурам. Хоча здається, що в їхнє поле зору потрапляють лише ті, «яких можна». І хто не знає таблички ділення.

Попри сотні тисяч смертей, знекровлення української економіки та недоукомплектованість армії, яка змушена відступати на багатьох ділянках фронту, чиновництво і начальство на всіх рівнях продовжує вигадувати схеми, щоб украсти й вимагати хабарі.

Уже ввижаються ті тисячі відкритих багажників із горами доларів і євро, які називаються відкатами, чи незаконним збагаченням. Напевно, вже втрачено рахунок тим бюджетним мільярдам, які витягуються із десятків тисяч заначок чиновництва нищої ліги. І, зрозуміло, що ми ніколи не дізнаємось про ті, ще більші мільярди чиновництва, депутатства та начальства вищої ліги, для яких відкриті «вікна» на кордоні або передбачені «спецрежими» виведення коштів за кордон.

За цих три з половиною роки громадська думка суспільства, у якого війна загострила почуття справедливості, мала би змусити всі гілки влади хоча би задуматись над тим, що зараз небезпечніше. На жаль…

Майже половина українців вважає, що сьогодні корупція страшніша за війну. Це та частина суспільства, яка бере активну участь у громадському та економічному житті країни, контактує із дозвільними структурами, просуває бізнес, сплачує податки, наповнює Пенсійний фонд.

Ці громадяни переконані, що корупція на державному та регіональному рівнях — найсерйозніша загроза для країни. Вона навіть більша, ніж російська агресія, бо не мотивує наших західних партнерів.

Такі результати соціологічного дослідження, проведеного компанією Socis у червні 2025 року, мають стати гучним сигналом для влади і суспільства. Бо саме корупція пришвидшить поразку у війні та втрату Україною незалежності.

Соціологи компанії Socis з’ясували, що 48,5% громадян вважають саме системну корупцію в органах влади головним дестабілізуючим чинником для України. Для порівняння, лише 41,7% респондентів вказали на ракетні й дронові атаки з боку Росії, а 41,1% – на падіння рівня життя.

Менше українців турбує корупція на побутовому рівні – її негативний вплив оцінили лише 14,4% опитаних. Також нижче в списку опинились такі фактори, як втрата територій (34,9%), суперечлива мобілізаційна політика (26,4%) і навіть перебої з електропостачанням (3,1%).

Оцінки загального рівня корупції у країні шокують: 44,2% назвали його «дуже високим», ще 38,4% – просто «високим». Лише 1% українців вважає, що в країні «низький» рівень корупції. Очевидно, це відповідь тих самих корупціонерів.

Причому громадські активісти вже не обмежуються констатацією фактів, а вказують на шляхи виходу із корупційного капкану. Суспільство легше б сприймало проблему корупції, якби були притягнення до відповідальності.

Якби всі особи, причетні до корупції, понесли б належне покарання, то ця проблема легше сприймалася б суспільством і значно поменшало б корупціонерів. Відкриті суди, реальні терміни ув’язнення, конфіскація майна, а не затягування справ на роки і не умовні строки.

Важко не погодитись з юристом Центру протидії корупції Романом Вербовським: «Сьогодні в Україні корупція існує у великих масштабах. Втім, знову ж таки, тут важливим є не сама проблема, а як ми з нею боремось. Українське суспільство набагато б легше сприймало цю проблему, якби громадяни бачили притягнення осіб до відповідальності за корупцію. Це б зменшувало масштаби самої корупції. Оскільки корупціонери боялись би скоювати злочини, бо розуміли б, що покарання рано чи пізно настане. Зараз такого немає», — пояснив він.

Крім того, Р. Вербовський висловив думку багатьох українців щодо того, що всі шляхи втечі за кордон для корупціонерів перекриті.

І президент, і ексгепрокурор зреагували на втечу нардепа Дмитрука, а через пару тижнів за кордон втік народний депутат Одарченко. Зараз, можливо, ніхто не намагається втікати з країни, втім, завжди такі особи тікають. Через кордон та поза пунктами пропуску, як тільки потрапляють в поле зору правоохоронців. Це не поодинокі випадки.

Хто ж допомагає цим особам покидати країну? І таких запитань в учасників дослідження, проведеному SOCIS, достатньо. І свідчать вони про те, що опитані українці назвали найбільшою помилкою влади збереження високого рівня корупції й розкрадання бюджетних коштів. І те, що саме через корупцію зростає і зростатиме далі напруга в суспільстві: «Одні воюють і гинуть, а інші наживаються на їхніх смертях». У що вона виллється — здогадатися неважко.

Сергій Бойчук