Та, за словами місцевих, цьогоріч жовтих квітів не так багато як раніше.

– Наразі маємо дві біди. Самі іриси, які ще кілька років тому були висотою до пояса, стали низькорослими. Квіти дрібні, і їх мало. Можливо, це пов’язано зі стрімким потеплінням, відсутністю дощів та тим, що пересохла річка Караєць. А іриси болотяні, тож їм потрібна волога, — розповідає Віктор Ольшевський, голова Снітківської сільської ради. – Більш того, останні роки квіти потерпають від шкідника оленки волохатої, яка виїдає пилок на тичинках. Використовувати інфектициди права не маємо, адже це біологічний заказник і великі затрати. Та й сам ефект від них навряд чи отримаємо. Крім того, чимало приїжджих туристів дозволяють собі рвати квіти, хоча вони не мають гарного запаху і в’януть вже через дві години. Та все ж ми сподіваємось, що ці прохолодні дні стануть сприятливими для ірисів і їх зацвіте більше. А люди будуть більш свідомими.

Додамо, що легенда появи ірисів на Вінниччині пов’язана з історією кохання вільної козачки та кріпака. Юнак постійно випасав у цій долині панське стадо. Але не судилось їм бути у парі, бо хлопця віддали у рекрути. А дівчина приходила у долину і гірко плакала. Від цих сліз і проростали жовті квіти як символ розлуки між ними.

Селяни кажуть: своїм цвітінням іриси наче попереджають про негаразди. Мовляв, були випадки, коли іриси не зацвітали. І дійсно, у комсомольський період, перед Голодомором, чоловік розбив хрест у долині. А ще було, що розстріляли в’язнів із єврейського гетто. І погода була прекрасна, але півники не зацвіли.

Фахівці ось що розповіли нашому журналісту про унікальну долину:

«Вона особлива тим, що ірисів так багато у одному місці проростає. Проте цьому сприяють сприятливі умови. Для того, щоб болотяні іриси росли, потрібен перезволожений грунт, — каже Інна Побережнюк, завідуюча відділу екології та охорони природи Вінницької обласної станції юних натуралістів. — На тій долині вони себе прекрасно почувають та розмножуються кореневищами. Якщо ж люди будуть викопувати іриси, які до того ще й занесені до Червоної книги Вінниччини, то принесуть велику шкоду. Бо, якщо посадити їх коло хати, вони не будуть рости. Адже там більш посушлива земля та клімат. Тому, якщо хочете мати ці квіти біля своєї садиби, варто обирати садові сорти».

Віталіна Трудько